Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

 - Іо, навіщо кілька разів тестувати? Адже під час створення персонажа вже було щось подібне?

 - Ви проходите індивідуальну програму для повного збору даних. Ваш випадок унікальний, інші пройдуть експрес-тест. Зараз же буде йти порівняння даних із капсули і з чипа.

Подякувавши ШІ, побачив, що є ще окреме віконце: характеристики.

«Раса: Карашець.  Вік: 23

Професія: -немає -

Клас: -немає-

Сила: ...триває обробка.

Спритність: ...триває обробка.

Розум: ...триває обробка.

Обсяг мани: ...триває обробка.»

Мда... майже всі дані відсутні, хоча за основними характеристиками було пояснення. Сила - відповідає за... силу, тавтологія, як вона є, а також витривалість. Як я зрозумів, ця характеристика основний показник могутності тіла. Спритність же відповідає за координацію, реакцію і гнучкість, можливо, є ще нюанси, та загалом зрозуміло. Розум – швидкість мислення, пам’ять і стабільність свідомості. Останнє трохи неясно, але Іо пояснила, що цю характеристику спеціально ввели для мене. Мій розум став буквально піддослідним матеріалом, тому й потрібно його контролювати. А мені ці дані вивели для того, щоб я теж міг на це реагувати.

А що за клас і професія? На це запитання ШІ порекомендувала дізнатися самому. Ну гаразд, розберемося по ходу справи.

Прибравши всі віконця, клацнув на пошту. Два нових повідомлення: від творців гри з привітаннями, побажаннями пригод і коротким описом історії моєї появи. І лист від Ліліт, а вона коли встигла?

«Привіт! Мені повідомили, що найближчим часом ти підключишся до віртуальності, тому на цю адресу тобі можна писати. І мене одразу попередили, що наше листування буде фільтруватися.

У мене все добре, на наш рахунок надійшла кругла сума, тому можеш не переживати. Я знайду їх куди витратити. І про проблеми: уявляєш, у нових Сімах в мене забагував акаунт і моя дитина кудись зникла. Батьки навіть нічого не помітили, ніби все так і має бути.

P.S.: Відпишись про відчуття скоріше! Про світ можеш не писати, таку інформацію не можна розголошувати - видаляють відразу.

P.P.S.: Будь обережний :*»

Дочитавши повідомлення, задумався. Сестра Сіми використовувала тільки як архітекторський майданчик. А якби й грала - не відписувала б через таку дрібницю. Це точно натяк. І пов'язаний із дівчинкою, що я врятував, проте поки зрозуміти не можу. Перечитавши ще раз, все ж таки уточнив:

«Я радий, що в тебе все гаразд. Кумедний баг, виправити вийшло або знайти причину через що? В цьому ти більше за мене розбираєшся.

Щодо гри - Літ, ти ж знаєш, що я раніше не особливо шанував віртуальність, але тут... все реально. Я навіть почав забувати про те, що прикутий до ліжка. А світ ще не подивився, тільки створив персонажа. Відпишуся, коли виберуся з тренувального поля.

І так, лови скрін персонажа.»

Швидко знайшовши в меню як зробити фото мініатюри, постарався виділити тільки торс, щоб не світити трусами, але хвіст залишив на виду.

«Фотографію додано в архів даних.»

Ах ось ти для чого! Зайшовши в архів, знайшов різні пункти: журнал завдань, персонажі, бестіарій, факти світу і багато іншого. Та все було порожнім. Мені самому доведеться дізнаватися і добувати нову інформацію про цей світ, немов першопроходець. До речі...

 - Іо, а як називається світ, у який ви мене відправили? А то я жодного разу назви не чув?

У відповідь тиша. Я вже подумав, що ніхто мені не відповість і пішов у бік манекенів з одягом.

 - Світ Альфа, - раптово відповів Маховскі, я хмикнув, що є ще бета і гама? І немов виправдовуючись, творець «Атлантиди» продовжив: - Це перший і центральний світ... цього покоління. Він стане новим початком для людства.

Занадто багато пафосу звучало в його голосі. Немов він сам вірив у те, що говорив, ніби це не просто нова гра для розваги, а щось інше. Ну то най буде, у всіх свої таргани. Потиснувши плечима такій відповіді, наблизився до одягу. Кожен манекен являв собою різні стилі, були як стандартні - взуття, штани, сорочка, куртка. Так і щось дивовижне зі старих часів - халати та сандалі. Або ж подоба середньовічних обладунків темної епохи.

Побродивши вздовж рядів, натрапив на знайому з тренувань броню. Чоботи з високою гомілкою, штани з міцної синтетики, але зроблені під шкіру. Легкий і м'який, ніби шовковий, гольф. І куртка, підбита кольчугою, з нашитими металевими лусочками. Підійде. Захист не прямо на високому рівні, проте рухливість зберігає. Прийнявшись одягатися, помітив, що багато матеріалів були якимось полімером. Навіть елементи металу виявились легшими, ніж я очікував. З подібних матеріалів робилася гладіаторська броня в реальному світі. Гнучка, міцна і захищає від агресивного середовища.

Пам'ятаю, якось на спір ми намагалися розрубати нагрудну броню, так вийшло зробити це тільки термічним різаком. Звичайні матеріали залишали тільки не глибокі подряпини.

При переодяганні запнувся, коли задумався про те, як пропустити хвіст. Проте все виявилося просто: він знаходився трохи вище куприка, а в штанях було передбачено отвори і лямка для фіксації. Також у гольфі та в куртці був продуманий розріз, щоб не заважати руху нової кінцівки. Цікаво, як вони так швидко підготували спорядження саме під карашця? Думаю, в ігровому світі можна швидко підлаштувати все під мене. Хоча не скажу, що одягатися було просто. З незвички, хвіст тільки заважав.