Ася Сергєєва - Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Насамперед Міша скидає футболку. Ну чому не штани?! Що за звичка оголювати саме торс, а не дупу?

- Пробач, я ненавмисно, - скрикую та біжу за рушником.

- Міхо, то ти, виходить, у нас квіточка. Аліна і тебе полила за компанію.

- Та це його наздогнала страшна мокра помста!

Друзі-футболісти ще голосніше регочуть. Охоронець взагалі за живіт схопився від сміху і з крісла впав.

- Досить іржати, - біситься Міша, роздуваючи ніздрі від люті. - Аліно, не бери до рук те, що не здатна утримати.

- Так-так. Більше не буду! Дай відіжму твої штани, щоб сильно не текло. Хочеш, пригощу кавою на знак вибачення? - пробую якось втихомирити розлюченого хлопця.

Мені треба будь-якими хитрощами Мішу затримати. Шкода, від усієї команди з охоронцем не позбутися. Але як я його одного зможу виловити? Вони ж, як банда, постійно разом кучкуються. Гаразд-гаразд, спокійно. Аби погодився трохи затриматися, зняв мокрі штани, а там і до мітки близько…

- Швидко каву! І де зняти штани? - гарчить Ведмежара.

О боже! Дякую! Пастка з водою спрацювала!!!

Футболістам, особливо зірковим красеням, як ці, авжеж невідомо, що означає соромитися. Лише зі шкідливості можуть не підпускати близько до себе.

- От воно як? Нам обломилося з кавою, зате Мишкові на таці подають.

- Назаре, ти глухий, чи що? Дівчина так вибачитися зібралась, - поправляє його мій намоклий футболіст.

- Проходь, будь ласка, за стійку праворуч, де я тацю поставила. Там роздягайся. Зараз все буде готово, - прошу і показую.

Я швидко натискаю по кнопках на кавомашині. Руки від хвилювання трясуться. Невже розгадка близька? Пощастить чи ні? Як же з'ясувати хочеться.

Ведмідь з бурчанням підходить ближче, призупиняється. Кидає на мене похмурий погляд, мовляв, що ж ти така курка безрука? Ох, самій незручно. Але доля не залишила вибору. Бабусі просили знайти хлопців з мітками.

Пирхаючи і продовжуючи за мною спостерігати, футболіст йде, куди показала. Один крок, другий, третій…

Ой, лишенько!

І тут я згадую, що упустила на радощах, бо ведмідь все ще тут. Головне - не прибив мене. Там же, за моєю стійкою адміністратора, розставлена друга пастка, на той випадок, якщо зірветься перша. Підстрахувалася. Півночі планувала.