Діна Ареєва - Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва

Розділ 34

Маша

Іду містом, і мене не полишає відчуття, що я тут уперше. Все здається чужим і незнайомим, і я вже шкодую, що приїхала.

Чи це місто ніколи й не було для мене рідним?  

Я не була тут лише місяць. Мама з Андрієм забрали мене з собою в Хевіз на термальні води. Андрій зняв там цілий будинок, де в мене була своя кімната. Я не заважала їм, вони не заважали мені.

Але коли зателефонував батько Андрія і сказав, що Нікіта складатиме зовнішнє тестування офлайн, я не могла залишатися там жодного дня. Мама зателефонувала Ларисі, щоб та мене зустріла, і я повернулася додому.

Коли мама з Топольським розписалися, Андрій зняв квартиру в новій висотці. Мама звільнилася з ліцею, змінила прізвище, і тепер вона теж Топольська. Андрій пропонував удочерити мене, щоб я була з мамою на одному прізвищі, але я відмовилася.

По-перше, не хочу зраджувати пам'ять тата Льоші. Він для мене завжди буде батьком. А по-друге...

Я не можу бути Топольською. Не можу носити одне прізвище з Нікітою, залишаючись при цьому його ворогом. І не тільки для нього, а й для батьків Андрія.

Вони прийняли нас із мамою в багнети і навіть цього не приховували. Андрій хотів познайомити нас із батьками, запросив їх у ресторан, але зустріч вийшла незручною і зім'ятою. Ми з мамою не пішли тільки тому, що їй було шкода Андрія, а мені маму.

Старші Топольські ясно дали зрозуміти, що не схвалюють його розлучення, і тим більше його новий шлюб. Наприкінці вечора Андрій навіть посварився з батьком, коли той прямо заявив, що Андрій кинув сина заради чужої дитини. Тобто мене.

Андрій якийсь час із ними не спілкувався, але потім знову почав зідзвонюватися з матір'ю. 

— Він у них один син, Мишка, ніхто не готовий рвати стосунки, — зітхнувши, пояснила мені мама. — І я не хочу, щоб Андрій через мене посварився з батьками.

— Але чому вони роблять тебе крайньою? — обурилася я.

— Така в людей потреба. Хтось має залишитися винним, — мама невесело посміхнулася. — Топольські незадоволені тим, що створилася напружена ситуація з Єрмоловими. Плюс страждає бізнес. Андрій умив руки, Нікіта ще молодий. Катя ніколи бізнесом не цікавилася. Тож там усе складно. Може, вони чекають, що Андрій прийде просити допомоги, але ти бачиш, який він упертий. Йому тепер самому принципово підняти новий бізнес із нуля. А ще вони досі вважають, що я спеціально полювала за їхнім сином заради грошей. І щойно грошей не стане, я Андрія кину.

— Але ви ж прекрасно обходитеся тим що є.

— Напевно Топольських це найбільше і дратує, — усміхнулася мама. — У Андрія все вийде, йому б тільки поправити здоров'я. 

Мою операцію довелося відкласти, поки організм не відновиться. Але вчитися я не можу, категорично не можна перевантажувати очі. Ми ухвалили рішення, що я повернуся до навчання після операції та повного відновлення. На цьому найбільше наполягає Шведов.

У мене з ним, як і раніше, складні стосунки, і в Андрія теж. Він не виносить навіть згадки про Шведова. Топольський після того, як вийшов із лікарні, з ним побився. Я сама не бачила, бачила як він прийшов до нас із розбитою губою, вони з мамою тоді ще були не розписані. І чула, як мама тихо виговорювала йому в кухні, поки обробляла рану.

— Що ти як хлопчисько, Андрюшо? Навіщо тобі знадобилося з'ясовувати стосунки через стільки часу?

— Ти не розумієш, Дашо. Ці два виродки використовували мене втемну. А те, що вони зробили з тобою... Я себе всі ці роки покидьком почував. Не треба в нього брати гроші для Машки, Даш, самі обійдемося. Я знайду, візьму в борг.

— Він батько Маші, милий, і він хоче заслужити її прощення. Зі шкіри пнеться. Я його давно пробачила, і не тому що все забулося, а заради Маші. Не хочу далі розмазувати по її життю цей бруд, нехай налагодять стосунки з Сергієм. Мені здається, він її любить.

Мама говорила зовсім тихо, я не дихала, щоб чути. Мені не було соромно підслуховувати, це справді було важливо для мене. 

— Мене бісить, як він на тебе дивиться, — бурчав Андрій уже не так сердито, з чого я зробила висновок, що мама його поцілувала.

— Ти ревнуєш, Топольський? — вона тихо засміялася, і я навшпиньки втекла до своєї кімнати.

Мені подобається ставлення Андрія до мами, а вона світиться від щастя. Я щиро рада за них, нехай хоч у них усе буде добре. Мені такі стосунки точно не світять, і я з цим змирилася.

Я ні з ким не спілкуюся, крім Севки і Макса. Але в Голика нещодавно з'явилася дівчина, і він із головою занурився у своє кохання. Я за нього теж рада, і якби Максим у когось закохався, пораділа б. Але він не відмовляється від ролі друга, а сам уперто чекає, коли я розлюблю Топольського.

Дивний. Хіба можна розлюбити за клацанням пальців? Або за бажанням? Я б і хотіла, але не виходить. Не виходить викинути його ні з голови, ні з серця І місто мені сьогодні здається чужим тільки тому, що тут немає Нікіти.

Хмари набігають раптово, і так само раптово на місто обрушуються тонни води. Я як завжди без парасольки. Поки добігаю до найближчого торгового центру, встигаю промокнути до нитки. Стою під навісом, а з мене вода тече струмками.

Пробую викликати таксі, але у всіх додатках одразу з'являється позначка «підвищений попит». 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍