Люсі Лі - Біжи або кохай, Люсі Лі

– Послухай Натіку, ти не розумієш це питання життя чи смерті, у мене для Корецького дуже важлива новина.

– Ага, — пирхає байдуже, та навіть з місця не рушає.

– Ой! - сама для себе несподівано вигукаю, вказуючи у вікно. - А хто це Марса з вольєра випустив? Він зараз такого накоїть. 

– Де? — схвильовано перепитує хлопець, повернувши голову у той бік, куди я вказувала. 

І як тільки Нат відвертається, я користуючись цим, миттю прошмигую повз нього

– Стас! - різко відчиняю двері кабінету, та завмираю на порозі. Побачене повністю вибиває підлогу з під моїх ніг. Бо моєму погляду постає страшна картина.

Руда бестія безсоромно сидить на робочому столі Стаса, прямо перед ним, із широко розсунутими ногами. Верх, розпусного комбезу повністю спущений, оголюючи величезний бюст. Однією рукою вона гладить Стаса по щоці, а іншою стискає свої об'ємні, явно із силікону, груди. 

Бу-е, як же це бридко. 

Коли Стас помічає мене, що розгублено застигла в отворі, то миттю відсахується від дівчини. Але вже пізно, я побачила все що було треба. Тому миттю зачинивши двері його кабінету спершись об стіну  починаю повільно сповзати вниз. Бо перед очима все вже кружляє і стрімко пливе.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно