Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

бурштинових очах світилася хіть. Напівсидячи, він губами накрив один із її рожевих сосків, але Катріона, сміючись, грайливо відштовхнула короля й перепинила його заперечення поцілунком.

Її губи ніжно цілували його обличчя, графиня все частіше стискала його шкіру зубами, просуваючись дедалі нижче. Губами вона пестила його груди, потім плаский живіт і просувалася все далі, доки її вуста не торкнулися його чоловічого органа. Гаряче обхопивши, вона смоктала його, як дитина ссе цицьку матері.

Король застогнав і затремтів.

— Господи! Боже-світе! Ах ти ж відьмо! — він нестримно кричав від задоволення, а тіло його вигиналося назустріч її ротові.

Коли він стверднув і був готовий до неї, вона випустила його прутень і заскочила на нього. З напівзаплющених очей Джеймса струмувала пристрасть. Простягнувши руки, він пестив її груди, у той час як Кат чуттєво рухалася на ньому, доки його пінисте сім’я не вилилося в її тіло. Король міцно обійняв її руками, перекотив на спину й пильно подивився на неї.

— Колись, — хрипко проказав він, — я казав, що ти більше не всядешся на мене, як на якусь дівку, але… О, Кат! Я не розумію, кохана! Не розумію! Коли навесні ти приїдеш до мене, то знову робитимеш те, що робила сьогодні. Так, моя хижачко, ти солодко відбуцожиш мене, еге?

Графиня нічого не казала, натомість лише пестила його довгу спину, теплими руками накривала круглі сідниці, ласкаво потираючи їх. Його жага до неї швидко розбурхалася знову, і з майже болісним криком задоволення він знову занурився глибоко в неї. Урешті, виснажившись, король глибоко, спокійно заснув. Він лежав долілиць, відвернувшись від Кат, безтурботно перекинувши через неї одну руку. Вона довго, не рухаючись, лежала на спині. А потім, переконавшись, що король міцно спить, обережно відкинула ту грубу руку й вислизнула з ліжка.

Загорнувшись у легкий вовняний халат, графиня видерлася на підвіконня й задивилася в чорну глупу ніч. Гарячі сльози безгучно струмували по її щоках, тіло здригалося від приглушених ридань. Вона знову нічого не відчула, виконувала свою роль, мов повія в Гайґейті. Але найгіршим було те, що Джеймс цього не зрозумів. Він пожадливо хапав усе, що вона могла йому дати, навіть гадки не маючи про її справжні почуття та про те, що вона їх лише вдавала. Патрик Леслі все це відчув би, і Френсіс також, але ж вони кохали її. Король, хоч би скільки говорив красивих слів, лише жадав її. Хоча він, може, і сам цього не розумів. Усе, що йому справді було потрібно, — то це повія шляхетного походження, яка могла б уволити всі його найпалкіші бажання, що їх не здужала втілити його нудна данська королева.

Коли цей перший відчай минув, Кат накрила хвиля пекучого гніву. Джеймс скористався нею, як скористався б якоюсь продажною дівохою, і вона ненавиділа його лютою ненавистю. Її змусили забруднитися так, що вона вже ніколи начисто не відмиється. Але, кидаючись у той бруд, вона змогла помститися так, як хотіла помститися вже давно. Спогади про цю ніч лишаться з ним назавжди. Вони палатимуть у його снах яскравим смолоскипом, і він прокидатиметься з болю від невтамованого жадання.

Холодно посміхаючись, вона встала з підвіконня. Скинула халат, повернулася до ліжка й ковзнула під пухову ковдру. Король спав, тихо похропуючи. Спершись на лікоть, вона зневажливо дивилася на нього й самими губами промовляла слова, яких йому не судилося почути:

— Прощавай, Джеймі! Бодай ти згорів у пеклі, перш ніж ми знову побачимося з тобою!

Розділ 42

Наступного дня гості роз’їхались, а родини молодят залишилися, щоб відзначити свята. Уперше за багато років Леслі та Хеї пробудуть під одним дахом від Різдва й аж до Дванадцятої ночі.

Кат було водночас радісно й боляче. Вона розуміла, що навряд чи ще колись зустрінеться з ними всіма. Вона вповні насолоджувалася кожним днем, і її ненависть до Джеймса Стюарта все зростала, коли вона дедалі глибше усвідомлювала, чого їй коштуватиме його пристрасть.

Того ранку, від’їжджаючи, він низько схилився над її рукою, перевернувши її, щоб поцілувати долоню та внутрішню частину зап’ястка.

— Спокуслива відьмочка, — стиха пробурмотів він. — Я від тебе просто шаленію! Побачимося навесні, кохана моя. Це буде найдовша зима в моєму житті.

«Довша, ніж ти собі думаєш, смердючий покидьку», — подумала вона, ласкаво всміхаючись до нього.

— До зустрічі, Джеймі, любенький, — промовила вона тихо.

— Прощавайте, мадам, — сказав він голосно, так, щоб усі почули. — Ми дуже вдячні за вашу надзвичайну гостинність!

І не встиг іще король проїхати міст, як Катріона вже прибігла до своєї спальні в західній вежі. Вона зірвала з ліжка простирадла та пожбурила їх у камін, де їх охопило яскраве полум’я, перетворюючи на дим.

Вражена Сьюзен запитала:

— Та ж їх можна було випрати, міледі.

— У всьому світі, дівчинко моя, не вистачило б води, щоб відіпрати ці простирадла! Віднеси подушки й перину до білизняної комори, а сюди принеси чисті.

Кат підібрала з підлоги свою вишукану нічну сорочку, яку вдягала, і кинула її в полум’я. «Більше ніколи! — думала вона. — Я більше ніколи не буду повією! Ніколи!»

— Витягніть ванну з гардероба, — наказала вона двом служникам, які прийшли з денним запасом дров. — І наповніть її гарячою водою.

Графиня сиділа на підвіконні, милуючись крізь вікно спокійним чорно-білим зимовим краєвидом. За її спиною дві покоївки перестилали ліжко свіжою постіллю. Ванна поступово наповнилася, і в кімнаті залишилися тільки вони зі Сьюзен, яка наливала олійку польових квітів у паруючу воду.

Кат устала й роздяглася. Вона розглядала своє оголене тіло у великому трюмо. Її фігура досі була бездоганна, хоча графиня мала вже більш ніж тридцять років: плаский живіт, пружні округлі груди й анітрохи жиру. Вона ступила у ванну й опустилася в гарячу воду.

— Сьюзен, принеси стілець і сядь поряд зі мною, — попрохала Кат. — У мене до тебе є особиста розмова.

Дівчина сіла й довірливо подивилася в обличчя господині.

— Скажи мені, дитино, чи є хтось особливий для тебе, кого б ти кохала?

— Ні, мадам. Є кілька парубків, з якими гуляю, але серед них нема того, з ким я хотіла б прожити все життя.

— Сьюзен, ти хотіла б вийти заміж?

— Я не загадую такого, міледі. Можливо, якщо знайдеться годящий чоловік. Мій тато каже, що я дуже схожа на мою прабабцю: усе шукаю пригод і колись-таки знайду їх на свою голову.

Кат усміхнулася.

— Ти хотіла б поїхати в мандрівку? — запитала вона.

— О, так, міледі!

— Сьюзен, те, що зараз скажу тобі, таємниця, але я знаю, що