Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

Вона лагідно всміхнулася до нього, думаючи: «Я б радше згоріла в пеклі, ніж виношувала твого покидька, Джеймсе Стюарт!»

Але тепер вона була в безпеці. Коли король забереться з Ґленкірка, вона вже не побачить його. Кат навіть відчула до нього якусь приязнь.

Тієї ночі вона знов уникла домагань короля, удалося їй відкараскатися від нього й наступної ночі. Катріона виправдовувалася тим, що має відпочити перед весіллям: його було призначено на наступний день.

Весілля Джеймса Леслі та Ізабель Ґордон стало справжнім торжеством із бездоганною церемонією, неперевершеним частуванням та чудовою погодою. Наречена була сліпуче прекрасна, наречений — гарний та елегантний. Святкування тривало довго, без упину подавали вишукані наїдки, пропонували все нові й нові розваги. Нарешті Кат, Бесс і Ґенріетта забрали Ізабель від її юного нареченого і, переслідувані гуртом галасливих юнаків та юнок, сховалися в тиші графової кімнати. Покоївка зняла з Белли красиву весільну сукню й сховала.

Молоду спішно вбрали в світло-рожеву нічну сорочку. Її обличчя, руки та шию обмили теплою парфумованою водою, а мати зачесала її довге темне волосся.

— Пам’ятай, що я тобі казала, — стиха промовила Генрієтта Ґордон.

Дочка кивнула.

— Що ти їй казала? — зацікавилася Кат.

— Що вона повинна в усьому покладатися на Джеммі, — просто відповіла Генрієтта.

— І більше нічого? — з недовірою в голосі запитала Кат. — Рієтто! Як ти могла?

Маленька графиня Гантлі мало не заплакала.

— Кат, я намагалася! Ще вчора вона була моїм дитятком, і тепер їй п’ятнадцять, вона доросла жінка! Я намагалася розповісти їй про те, що відбувається між чоловіком та його дружиною в подружньому ліжку, але вона дивилася на мене з біса зверхньо… Я так зніяковіла!

— Налий графині Гантлі вина, — наказала Кат дівчинці-служниці. — Бесс, слідкуй за дверима. — Вона повернулася до Ізабель. — Що ж, моя дівчинко, ти знаєш, що відбувається між чоловіком і жінкою?

— Ні, belle-mere, — прошепотіла дівчина, опустивши очі.

— А бодай йому лихо! — вилаялася графиня й не встигла далі сказати й слова, як двері розчахнулися й гурт молодиків увірвався в кімнату, штовхаючи Джеммі перед собою. Доки келих пряного вина передавали по колу, Кат спромоглася підійти до сина. Від нього пахло вином, і він нахилився, щоб поцілувати її.

— Джеммі, — гарячково прошепотіла вона, — Белла незаймана. Ця тюхтійка Генрієтта надто сором’язлива, щоб поговорити з власною дочкою. Будь цієї ночі якомога ніжніший до дівчинки. Від того, яким буде її перший раз, залежить, як вона ставитиметься до кохання все життя.

Він тихо кивнув, його погляд посерйознішав.

— Я зрозумів, мамо. Обіцяю бути ласкавим.

Проголосили тост, випили вина, пожартували, побажали молодятам щастя — і з подружньої спальні розійшлися всі, крім її власників і господарів. У натовпі король наблизився до Кат.

— Я маю їхати вранці, щоб дістатися додому на Різдво. За годину прийду до твоєї спальні.

«Востаннє, — подумала графиня. — Після цієї ночі, Джеймсе Стюарт, я назавжди позбудуся тебе».

Але що їй було робити сьогодні? Вона згадала Фіонині слова: «Любися з ним, Кат. Ти зумієш». Повернувшись до великої зали, вона встигла ще раз випити за нових графа й графиню Ґленкірка, а потім, побажавши гостям приємного свята, пішла.

Сама, бо ж дозволила Сьюзен відпочивати цієї ночі, Катріона наповнила таз водою, нагрітою в чайнику на каміні. Додавши до неї духмяної олії, роздяглася й викупалася. Потому взяла маленьку ворсяну щіточку, занурила в крихітний кришталевий слоїк із сіллю й почистила зуби. Нарешті намастила шкіру рідкісною мускусною олією — між грудьми, шию та м’який внутрішній бік стегон. Катріона вдумливо обирала сукню, бо хотіла, щоб Джеймс запам’ятав кожну дрібничку цієї ночі на все життя. Вона сподівалася, що життя це буде довге-довге.

Кат зупинилася на вишуканій напівпрозорій шовковій сукні а lа grecque[7]. Весняно-зелена, вона бездоганно увиразнювала колір її очей і застібалася лише на лівому плечі, звідки спадала просто додолу хвилястими лініями. Коли Кат рухалася, тканина мінилася кольорами, і її тіло спокусливо проглядало крізь тонкий шовк. Це було те саме вбрання, що його вона вдягала для короля кілька років тому. Графиня була впевнена, що він це згадає.

Хутко зачесавши волосся гребінцем, напахченим мускусом, вона заколола його на маківці кількома шпильками з черепахового панцира та накрутила вільні кінчики на пальці, щоб вийшли вологі кучерики. Королю завжди подобалося розпускати її волосся, і сьогодні вона мала захопити його увагу всіма можливими способами, щоб, нарешті забравшись від неї, він пам’ятав цю ніч як найкращу в житті.

Нарешті готова, Кат покликала служницю розпалити вогонь у каміні, а потім відпустила її до ранку. Залишившись сама, вона влаштувалась якомога зручніше на дубовій лаві перед вогнем і чекала. Думками графиня полинула на кілька коротких років у минуле, коли була коханою дружиною. Усе було тоді так просто.

Скрип дверцят біля каміна захопив її зненацька. Вона підскочила, натягаючи на обличчя привітну усмішку. Король зайшов у кімнату і, загасивши свою свічку, поставив її на камін. Погляд бурштинових очей ковзнув по її стрункому тілу, укритому напівпрозорою тканиною сукні, на мить спинившись на округлих персах.

Він мовчки пройшов кімнатою й без жодного слова скинув сукню з плеча Кат. Вона зісковзнула на підлогу з легким шовковим шелестом. Одна за одною висмикуючи черепахові шпильки з її волосся, він кидав їх долі, на товстий килим.

— Стань перед трюмо, — наказав він їй.

Вона мовчки підкорилася йому й не здивувалася, коли за мить король приєднався до неї. Він скинув свою шовкову нічну сорочку кремового кольору й залишився зовсім голий, так само, як і вона. Катріона не могла не завважити, що король таки вродливий чоловік: у нього були міцні м’язи та надзвичайно розвинені статеві органи. «Усі ці бісові Стюарти надто вже спокусливі, надто чоловічні», — подумала вона з гіркотою.

Несподівано жорстко обійнявши її рукою, він притягнув її до себе й нахилив голову, обпікаючи її плече поцілунком. Потім простягнув руку й пристрасно стиснув її груди. Заплющивши очі, Кат затремтіла від огиди, благаючи Бога, щоби Джеймс сприйняв це за вияв бажання. Вона відчула руку, що пестила її живіт, потім довгі пальці посунулися нижче, заглибившись у її тепле вологе місце. Звиваючись від дотиків, Кат вивільнилася, схопила короля за руку й повела до ліжка.

Її рот скривився, вона сподівалася, що король сприйме цю гримасу за усмішку жадання, і хрипкувато промовила:

— Дозволь мені кохати тебе, Джеймі, голубе, — і, штовхнувши короля спиною на ліжко, вона опустилася над ним, трохи не торкаючись його тіла своїми прегожими персами. У