Марія Власова - Вовче прокляття, Марія Власова

–  Щоб тебе! –  звалилася на підлогу, тримаючись за лоб.

Яка ж я дурепа! Реву, так, що аж вию. Мамо, я так хочу до тебе! Хочу, щоб ти мене пожаліла! Висякалася в джинси, гикаючи від сліз. Обличчя пече: подряпини, залили сльози. Підповзла до душу. Голова паморочиться, хоч не нудить і то добре. Заповзла всередину душу, задерла фіранку. Відкрутила крани на максимум. Поки відкручувала, помітила, що на зап'ясті правої руки синіє величезний синець. А його я як заробила?!

Стовп гарячої води вдарив у голову. Чорт, як приємно! Підставила обличчя під струмені води. На лобі пульсує свіжа шишка, але за хвилину я вже не відчуваю свого обличчя. Найголовніше я перестала відчувати цей жахливий запах, який так мучив мене весь цей час. Такий запах стояв у старому холодильнику в мене вдома. Запах рідини, що є в морозильній камері. Так само пахло від тієї мертвої дівчини. Її тримали в морозильнику? Навіщо? Хто? Чому вона появилась там? Стільки питань, я втомилася думати. Важкі повіки закриваються, темнота нарешті дарує спокій.