Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Джеймс подивився на Джейкоба і Алісу, чекаючи їхньої відповіді. Його слова пролунали як заклик до дії, як обіцянка боротися до кінця. Він сподівався, що вони також готові стояти пліч-о-пліч і не відступати перед невідомим і небезпечним ворогом. Джейкоб уважно вислухав слова Джеймса, відчуваючи, як вони резонують з його власними переживаннями. Коли Джеймс запитав, чи готовий він іти до перемоги та очистити Талсу від "Секвої", Джейкоб поглянув на нього зі змішаним почуттям рішучості та гніву. Він згадав, як колись приймав рішення піти в армію, як давав присягу захищати свою країну, своїх рідних і все, що йому дороге.

—"Я вступив до армії не з метою стати героєм чи отримати медалі. Я зробив це, щоб захищати свою країну, свою родину і тих, хто не може постояти за себе. Я бачив, що таке справжня війна, і усвідомлював, на що йду. Це був мій вибір, і я з гордістю виконував свій обов’язок далеко від дому. Але тепер загроза стала набагато ближчою — вона тут, на вулицях мого міста. І якщо щось загрожує моєму дому, я не залишуся осторонь."

Він на мить замовк, вдивляючись у Джеймса і Алісу, відчуваючи, як його слова набувають нової глибини.

—"Я готовий йти до кінця, так само, як і тоді, коли стояв під кулями на чужині. Якщо ці негідники вирішили напасти на моє місто, то вони ще не знають, з ким мають справу. Талса — це мій дім, і я захищатиму його так само, як захищав свою країну. Ми вирвемо цю 'Секвою' з корінням, і я готовий стояти поруч з тобою до самої перемоги. Я не зупинюся, поки кожна гілка цього зла не буде зламаною."

Джейкоб говорив з пристрастю і впевненістю. Його рішення було непохитним, і тепер, поруч із Джеймсом та Алісою, він відчував, що вони дійсно можуть змінити ситуацію. Джеймс перевів погляд на Алісу, яка все ще сиділа задумана, обмірковуючи почуте. Він запитав її прямо, чи готова вона приєднатися до їхньої боротьби, усвідомлюючи, що їхні шанси на успіх залежать від кожного члена команди. Аліса подивилася на Джеймса, потім на Джейкоба, і трохи усміхнулася, хоча в її очах читалася рішучість і роздуми.

—"Знаєте, я не лікар і не давала клятву Гіппократа, але маю свої професійні принципи. Журналістика для мене — це не просто робота, це покликання. Це вміння шукати правду, навіть коли її намагаються приховати. Це означає давати людям голос, розповідати їхні історії, захищати їхні права. І якщо мої принципи можуть допомогти у нашій справі, я буду їх дотримуватися, що б мені це не коштувало."

Вона зітхнула, дивлячись на своїх товаришів.

—"Я працювала над цією справою вже довгий час. І хоч іноді здається, що всі наші зусилля марні, я не можу просто зупинитися. Ці люди думають, що можуть контролювати наші життя, залякувати нас, але вони не знають, що я така ж вперта, як і вони. Якщо ми зможемо розкрити правду про 'Секвою', якщо хоч один з моїх матеріалів допоможе викрити їх — я вважатиму, що не даремно ризикувала."

Аліса говорила з глибоким переконанням, і в її словах відчувалася сильна відданість справі. Вона знала, що стоїть на тонкій грані між ризиком і справедливістю, але це не зупиняло її. Аліса була готова продовжувати боротьбу разом з Джеймсом і Джейкобом, використовуючи всі свої знання і зв’язки, щоб допомогти викрити цю небезпечну секту.

Потім Джейкоб промовив до Джеймса: вибач за таке питання, але чи не потоне ця справа у бюрократії та рутині роботи поліції? Зрозумій нас правильно, але від цього залежить майбутнє нас і нашого міста.

Джеймс уважно подивився на Джейкоба й Алісу, зітхнув і продовжив з глибоким переконанням у голосі.

—"Я не просто так пішов у поліцію, це не лише про значок чи форму. Я дав присягу Батьківщині, коли вперше вдягнув форму, і ця присяга була не лише словами. Це обіцянка, що я буду стояти на захисті людей, що боротимуся зі злом, хай воно приходить у якій завгодно формі. Сьогодні це — наркоторговці, завтра — злочинці з іншими іменами, але суть завжди одна. Це про захист нашого міста, наших людей, наших сімей."

Він на мить замовк, і обличчя його набрало серйозного виразу.

— "Я бачив достатньо, щоб знати, що зло не має наміру відступати. Вони не зупиняться, поки не заповнять цей світ темрявою, поки кожен, хто може чинити опір, не буде зломлений або зникне безслідно. Але я теж не відступлю. Я зробив вибір ще тоді, коли вперше вдягнув форму поліцейського і присягнув захищати закон і порядок. Я не зламався тоді і не зламаюся зараз. Для мене це більше, ніж просто робота — це мій обов’язок, і я не збираюся відступати."

Джеймс говорив з глибокою впевненістю і внутрішньою силою, його слова звучали як клятва, що йде з самого серця. Він знав, що перед ним важка боротьба, але це не зупинить його. Бо в кожному кроці, в кожній дії він пам’ятав свою присягу, і цей обов’язок став для нього не просто професією, а справжнім покликанням.

Після обміну думками та рішеннями, друзі на мить задумалися, обмірковуючи подальші кроки. Джеймс, обпершися на спинку стільця, глянув на Джейкоба і, обдумуючи все, що вони пережили, тихо запитав:

—"Друже, що ти плануєш робити далі? Ти і далі збираєшся працювати в таксі?"

Джейкоб знизав плечима і відповів, хоча видно було, що сам не до кінця впевнений у своїх планах:

—"Поки не знаю. Це, звичайно, не те, до чого я звик, але там хоч вільний графік. А для розслідування це справжня перевага. Можу працювати, коли хочу, і при цьому слідкувати за тими, хто мене цікавить."