Алекс Міхаелідес - Мовчазна пацієнтка, Алекс Міхаелідес

Макс стиснув руку в кулак і підняв його. Я подумав, що він зараз ударить мене, але його зупинила Таня. Вона підбігла, також розгнівана, як і Макс, але не на мене, а на нього.

— Максе, припини! — вигукнула вона. — Заради Бога! І так забагато нещасть. Це не провина Тео!

Макс проігнорував її та розвернувся. Він дивився на мене дикими очима.

— Алісія була під твоїм наглядом! — крикнув він. — Як ти міг дозволити, щоб це сталося? Як?

Максові очі наповнилися гнівними слізьми. Він не намагався приховувати своїх емоцій. Чоловік стояв і плакав. Я глянув на Таню і зрозумів, що вона знає про його почуття до Алісії. Вигляд у неї був розгублений і спустошений. Вона мовчки розвернулась і пішла до їхньої машини.

Я хотів якнайшвидше залишити Макса, тому теж пішов геть.

А Макс кричав образи мені вслід. Я думав, що він піде за мною, але ж ні — він закляк на місці, розбитий чоловік, жалібно гукаючи до мене:

— Це твоя відповідальність! Моя бідна Алісіє, моя дів­чинко… моя бідолашна… Ти заплатиш за це! Чуєш?

Макс продовжував кричати, але я ігнорував його. Нев­довзі його голос розчинився в тиші. Я був один.

Я йшов далі.

21

Я повернувся до будинку, де жив коханець Кеті. Простояв там близько години, спостерігаючи. Зрештою двері відчинилися і він з’явився. Я дивився, як він іде геть. Куди він прямує? На зустріч до Кеті? Я засумнівався, але вирішив не йти за ним. Натомість лишився стежити за будинком.

Я дивився крізь вікна на його дружину. Пильнуючи, я ставав упевненішим у тому, що маю зробити щось, щоб допомогти їй. Вона — це я, а я — це вона: ми двоє — невинні жертви, обдурені та зраджені. Вона вірила, що цей чоловік кохає її, але він не кохав.

Можливо, я помилявся, припускаючи, що їй нічого не відомо про роман? Можливо, вона була в курсі. Можливо, їм подобалися вільні сексуальні стосунки і вона так само була розпусницею? Проте чомусь я так не думав. Дивлячись на неї, я бачив її невинність. Мій обов’язок — просвітити її. Я міг би розкрити правду про чоловіка, з яким вона живе, з яким ділить ліжко. У мене не було вибору. Я мусив допомогти їй.

Наступні кілька днів я повертався до будинку. Одного разу вона вийшла на прогулянку. Я пішов за нею, тримаючись на відстані. Я хвилювався, що вона може помітити, однак навіть якщо й побачить — я для неї лише незнайомець. Поки що.

Я пішов і зробив кілька покупок. Потім повернувся знову. Стовбичив по той бік дороги і дивився на будинок. Я знову побачив її, вона стояла біля вікна.

У мене не було чіткого плану, лише невиразна, несформована думка про те, що я мав виконати. Наче недосвідчений художник, я знав бажаний результат, але не розумів, як саме його досягти. Я трохи зачекав, а потім підійшов до будинку. Штовхнув ворота — вони виявилися незамкненими. Ворота розчинились, і я увійшов у сад. Раптом я відчув прилив адреналіну. Трепет від незаконного проникнення на чужу територію.

Потім я побачив, що задні двері відчинені. Я роздивився, де можна було б сховатися, і помітив невеликий літній будиночок. Тихо пройшов по газону і прослизнув усередину. На мить зупинився і віддихався. Моє серце калатало. Чи вона мене побачила? Я чув, як наближалися її кроки. Відступати було занадто пізно. Я сунув руку до задньої кишені й дістав чорну балаклаву, яку нещодавно купив. Натягнув її на голову і надів рукавиці.

Вона увійшла. Вона розмовляла по телефону.

— Добре, коханий, — сказала вона. — Побачимось о восьмій. Так… І я тебе кохаю.

Жінка поклала слухавку й увімкнула вентилятор. Стала навпроти нього, потік повітря розвівав її волосся. Вона взяла пензель і підійшла до полотна на мольберті. Вона стояла спиною до мене. Потім вона помітила моє відображення у вікні. Думаю, спершу вона побачила мій ніж. Вона заціпеніла і повільно розвернулася. Її очі були широко розплющені від страху. Ми мовчки дивились одне на одного.

Це вперше я зіткнувся віч-на-віч з Алісією Беренсон.

Решта, як то кажуть, — історія.

28 Англійський фразеологізм, що народився з легенди про Ґодіву, яка проїхала оголеною по вулицях міста Ковентрі у Великій Британії. Лише один мешканець міста вирішив визирнути, але відразу осліпнув.

29 Метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками тощо.