Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Звіриному Світі, Igor Shnayder

Загадковий острів

Після кількох пригод і далеких мандрівок Мур стояв на березі великого озера, вдивляючись у Загадковий острів, що височів над водою. Старий вчений кіт на імʼя Абиязнав потребував допомоги у пошуках і порятунку дуже рідкісної, майже зниклої рослини. З неї ті, хто володіє знанням лікування, можуть готувати ліки, що зцілюють більшість ран і недуг. Багато хто вже намагався виконати це завдання, але, на жаль, так і не розгадали таємницю острова.

Загадковий острів був знаний своїм густим лісом, складною системою печер і стрімкими скелями. Казали, що на острові захований неймовірний скарб, і він також пов’язаний з тою самою загадкою. А Абиязнав вважав, що скарбом є та сама рослина. Адже що може бути ціннішим за те, що зцілює недуги і дарує надію на життя?

Мужній і рішучий, Мур готувався на березі до подорожі на острів. У похідну сумку він склав усе необхідне на кілька днів, а решту спорядження заховав у заростях поблизу. Мур вирушив на острів у маленькому човні, що був прив`язаний біля старого причалу. Вода в озері була прозорою, а сонце грало відблисками на її поверхні. Легкий вітерець дарував приємну свіжість. Мур доплив до берега, ступив на землю острова і цілий день досліджував ліс, стежки та печери — шукаючи підказки: яка ж загадка захована тут і як її розгадати.

Час від часу Муру траплялися сліди великих лап із пазурами. Це нагадувало йому, що острів не завжди такий привітний, гарний і безпечний.

Зі старих казок та легенд Мур знав про моторошних створінь, які виходять уночі — й саме тому варто заздалегідь знайти для себе безпечну схованку на ніч.

Після довгих годин пошуку Мур вирішив перепочити на невеликій галявині серед дерев. Він уважно все обстежив, але нічого, що могло б допомогти у пошуках, не виявив. До заходу сонця ще залишався час, тож Мур вирішив трохи підкріпитися і продовжити пошуки. Котик присів і сперся на зарості, щоб трохи перепочити й поміркувати, але зненацька почув тріск за спиною. Зарості не витримали ваги лицаря в латах — і Мур провалився назад у вузький прохід заввишки лише з половину його зросту. Проповзши крізь нього, Мур опинився в печері. Оглядаючі стіни, він натрапив на старовинний малюнок — зображення рослини й слідів лап. Рослина на малюнку була схожа на ту, що зображена в старому рукописі, який Муру дав вчений кіт Абиязнав. Отже, день минув не даремно — він усе ж таки знайшов слід.

Поки котик досліджував печеру, ніч непомітно провела день на відпочинок. Мур вирішив, що заночувати в цій печері — зараз найкраще й найбезпечніше рішення. У казках лицарі завжди з мечем напоготові кидаються на будь-яку небезпеку, не думаючи ні про що, крім слави. Але Мур недаремно так багато вчився: спершу слід подумати — а вже потім діяти. Якщо небезпеки можна уникнути, і ніхто при цьому не постраждає — лицар має обрати безпечний шлях.

Виставивши пастки для непроханих гостей перед входом до печери й розклавши листя, що перебивало його запах, Мур закутався у свою похідну ковдру. Він дивився, як місячне сяйво подекуди пробивалось крізь зарості і лилося в печеру тонкими променями, у яких танцювали пилинки. Так він і задрімав. Час від часу його будив жахливий вий і гарчання, що розносилися над островом. Стало моторошно, та Мур розумів: він зробив усе можливе, щоб убезпечити свою схованку. Щойно все стихало — котик знову поринав у сон. Так минула вся ніч.

Щойно небо над обрієм заграло теплими барвами, острів огорнула предранкова тиша, а згодом заспівали птахи. Мур радісно посміхнувся й полегшено зітхнув — жахлива ніч залишилася позаду. Поснідавши на світанку, котик зібрав знаряддя й дістав старий рукопис.

Шлях до розгадки таємниці острова й цілющої рослини починається саме з цієї печери. Можливо не в ній самій — тут лише підказка у вигляді малюнка. Але десь поблизу, Мур був певен, заховане продовження шляху. Мур обережно перемалював зображення лап, що нагадували мапу, на чистий аркуш. На такій мапі були позначені місця, які, ймовірно, вказували на правильний шлях до рослини.

Котик був зосереджений і уважний: звірявся з мапою та шукав потрібні орієнтири. Він не відволікався, не сідав перепочити й не витав у мріях про те, як знайде рослину. Крок за кроком Мур рухався за маршрутом, щоб розв’язати загадку острова. І зрештою, після кількох годин напружених пошуків, його зусилля були винагороджені. На великому камені, майже повністю встеленому листям і вкритому мохом, Мур раптом помітив щось незвичне — ледь помітну позначку, що дуже нагадувала той самий вказівник із малюнка у його рукописі. Розчистивши камінь, він побачив знайому мітку слідів лап. Поруч був ще один малюнок — у вигляді стежки, а довкола неї — літери вказівників. То були сторони світу. Добре, що Мур був обізнаний у географічній науці й вмів орієнтуватися у просторі. Великі й малі літери Пн. — позначали Північ, С. — Схід, де сходить сонце, Пд. — Південь, а З. — Захід, де сонце сідає ввечері. Тепер Мур добре розумів, чому вони з майстром Шурком стільки часу присвячували навчанню різним наукам. Адже ані меч, ані обладунки тут не допомогли б.

Мур перемалював і цю мапу на чистий аркуш, а тоді знайшов початок маршруту біля каменя й рушив уперед. Котик долав високі скелі за допомогою мотузки й гака, схожого на котячі пазурі. Він закидав його вгору і підіймався лише тоді, коли був певен, що гак добре й надійно зачепився. Мур продирався крізь густі зарості, знаходив безпечні місця, щоб перейти бурхливу річку, а за допомогою мотузки подолав навіть глибоку прірву. Мапа привела його до дивного місця, яке без підказок він би ніколи не знайшов. Муру неабияк допомогли вміння мислити спокійно та зосереджувати всю увагу на обраному ділі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍