Вікторія Беше - Марічка у казковому світі , Вікторія Беше

Ця книга призначена для дітей від 8 років. У ній розповідається про захопливу подорож дівчинки з Одеси до казкового світу, де Марічка зустрічає дресирувальника черепах і знаходить справжніх друзів. Чи повернеться дівчинка додому? Книга «Марічка у казковому світі» включає п’ять казок: «Маленький принц і дресирувальник черепах», «Принцеса з ґедзиком і кришталеві черевички», «Бурштинове намисто і білий птах», «Орден безголосих дітей і дівчинка в обладунках», «Таємна кімната у замку короля Яна», а також пригоди Марічки у світі казок.

Марічка і чарівна книга

       Жила собі в місті Одеса одна дівчинка, і всі звали її Марічкою, а бабуся — Настусею. Дівчинка не розуміла, чому бабуся звала її іншим ім’ям, та нічого не мала проти цього, адже їй дуже подобалося, що всі мають одне ім’я, а у неї їх цілих два. Хоча б цим можна було похизуватися перед друзями з подвір’я одеського двору. Дівчатка з двору хизувалися новими стрічками для волосся, десятою лялькою, святковим тортом з рожевими свічками та їстівними кульками на ньому, у той час як Марічка щодня ходила в одній і тій же сукні, не мала навіть однієї ляльки, а на столі у них бували лише яблука з дерева на подвір’ї та цукерки «Рачки». Інколи Марічка плакала через бідність, не розуміючи значення цього слова, тож можна сказати, що плакала вона через відсутність шоколаду та морозива вдома, чим дуже засмучувала бабусю. Вона сама мріяла дати онуці інше життя, але як не рахувала пенсію і скільки не прала чужих сорочок, – грошей лише вистачало на яйця з картоплею і молоком, та ті «Рачки». М’ясо вони їли лише раз на місяць, а смачний сир був на столі в Новорічну ніч.

       Марічка ніколи не бачила, щоб бабуся їла щось з такою любов’ю, як отой сир, тож одного разу спробувала продати декілька книг з дому, щоб його купити, але її намагання закінчилися тим, що повернулася вона додому з книгами, які ніхто не хотів купити, бубликом, який дав їй знайомий хлопчик, та чорним котиком з білою плямою на черевці у вигляді метелика. Котика Марічці ніхто не давав, вона знайшла його біля під’їзду. Дівчинка не могла втриматися від доброго вчинку, побачивши маленьке худеньке тіло і зелені очі, повні надії, тож, недовго думаючи, взяла котика до себе на руки і, пригорнувши з книгами до серця, пішла додому. Вона знала, що не буде шкодувати про свій вчинок, але потрібно зізнатися, що, підіймаючись сходами на другий поверх, відчувала і щастя, і смуток одночасно. Тепер у неї був котик, що голосно повідомляв: «Можеш забути про молоко!»

       Бабуся, зустрівши онуку на порозі, нічого не сказала їй про котика і, мовчки взявши його на руки, спочатку вимила його, висушила, а потім налила йому молоко у маленьке блюдце. Котик з жадністю накинувся на їжу, а потім, наївшись досхочу, заснув, впавши мордочкою в останню краплю молока. Марічка посміхнулася, щиро радіючи, що тепер у неї, окрім бабусі, є ще котик, якого вона вирішила назвати Мілкі. Отак зажили вони втрьох: бабуся, яка полюбляла їсти смачний твердий сир, Мілкі, любитель молока і рибки, і дівчинка, яка любила їсти все, що їли звичайні діти, а доводилося радіти тому, що було на столі.

       Дорослішаючи, Марічка все більше стала плакати, але вже вночі, щоб не засмучувати бабусю. І добре, що у неї був Мілкі! Варто було котику пригорнутися до дівчинки, як їй на серці ставало значно краще, і світ припиняв здаватися таким жорстоким і холодним. Так, взимку від холоду її також рятував котик, а ось про голод Марічці вдавалося забути, читаючи книжки, яких вдома, на щастя, було вдосталь. Одного разу, шукаючи улюблену казку, Марічка натрапила на книгу, яка змінила її життя. «Дитяча книга казкаря Країни Добра, Любові, Дружби», — прочитала дівчинка, чомусь із хвилюванням відкриваючи першу сторінку книги...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍