Усе, що я хотів, щоб ти посміхалася. Ця сповідь стане прощальним подарунком для тебе, Лілі. Від неї виходив солодкий запах ванілі, а виблискувала вона подібно до сонця, у неї були великі сині очі, і ямочки на обличчі від посмішки, такою мені запам'яталася та маленька дівчинка. А я ж обіцяв їй повернутися, і ніколи більше не залишати її саму. Забрати її з собою. Я не

Вони у шлюбі 15 років, мають двох прекрасних янголочків. Але з віком почуття можуть угаснути і що тоді робити? Зрада чи розлучення? Та при чому тут сайт знайомств? Він пішов до іншої, а ця інша виявилась його дружиною. Цікава ситуація вийшла.

— Що привело тебе сюди? — запитала Каміла, намагаючись приховати хвилювання. — Я довго шукав тебе, — відповів Даніель, його голос був спокійним, але очі видали тривогу. — Потрібно обговорити дещо важливе. В цю мить з дитячої кімнати почувся тихий голос, що кликав маму. Каміла відчула, як все її тіло напружилось. Даніель подивився в бік кімнати, де тепер знаходився

— Мене звати Арсен. — Не люблю це ім’я. — Спробую пережити, — хмикає. — Паспорт один. — В телефоні один єдиний номер, який не відповідає. У вас з Олегом особливий пароль в спілкуванні? — Я не знаю, хто такий Олег. Ніколи його не бачила і не хочу. Це не мій паспорт, моя подруга… — Це я вже чув, — обриває суворо. — Як же тебе звати? — Аліса. Якби ти гарно дивився в

Вони були закохані й щасливі, але один безжальний дід вирішив ніжну пару розлучити. Її – у рабство, хлопця – на той світ. Та Доля дамочка примхлива, свою планує круговерть. У цій історії Кохання буде жити, а гріх покараний на Смерть. Мої Ромео і Джульєтта своїми почуттями заслужили, аби читач згадав Шекспіра стиль...

Кіра і Тимур закохалися митю й навіки. Дівчина довірливо потягнулась до щастя, та дорослий чоловік чомусь злякався божественних почуттів і мало не втратив найдорожчої в світі. Але ж Кохання тільки здається безтілесним привидом, а насправді має таку неймовірну силу, що може гірко покарати недостойних, а може дарувати могутню велич і блаженство...

Нарешті дівчина повернулася майже з того світу, закашлялася. Коли вона прийшла до тями, чоловік сварився на невідомій їй мові. – Where are you from? – Запитав її рятівник, перейшовши на більш-менш зрозумілу англійську. Вона зніяковіло заморгала. Зуби цокотіли від холоду. Вчепилася льодяними пальцями в свій одяг, намагаючись прикрити майже оголені у ліфі з мережива

Посміхаючись, прямую до ліфта. За дві години моє реаліті-шоу стартує, якщо до того моменту Андрій Князевич не передумає. Пригадую, що спровокувало ту мою незаплановану появу в його офісі: – Сабіно, доки я прикриватиму твої ляпи? – грізно карбує батько. – Набридло! – Вибач! – винувато опускаю повіки з чітким усвідомленням, що цього разу мені моя витівка просто так не

Розчиняючись в коханні до свого чоловіка, Єва перестає бути особистістю та коханою. Віддавши чоловіку своє все - отримує зраду!

— Не смій нічого робити. Я твоя викладачка! — Можу хоч завтра забрати документи з університету. Ще є аргументи? – на питанні я гублюся. — Мені 32 роки, а за спиною гучне розлучення. — Вік у тебе прекрасний і ти нарешті вільна для мене, – зоровий контакт тримається, а мої нутрощі палають від адреналіну. — Я…, – хочеться знову заперечити, але мозок зараз затуманений