Ерін Хантер - Здіймається буря

Вогнесерд став воєводою, але далеко не всі коти у захваті від цього. У Клані вже починають ходити чутки про те, що його воєводство стане передвісником жахливих подій. Як тут не позбутися віри у власні сили? До того ж, Вогнесерд залишився без підтримки найкращого друга, без порад мудрого вчителя, а власний учень зрадив його і зник у світі Двоногів. Але найбільше випробування ще попереду: у диких лісових хащах зачаївся давній ворог, який палає жагою помсти.

Ерін Гантер

Здіймається буря

Громадянство

Громовий Клан

Провідниця

Синьозірка — синьо-сіра кицька з мордочкою, облямованою сріблястим пушком.

Воєвода

Вогнесерд — вродливий та сміливий рудий кіт, який потрапив до Клану з угідь Двоногів.

Медикицька

Жовтоікла — стара темно-сіра кицька із широкою, приплюснутою мордою.

Попелюшка — учениця медикицьки.

Вояки

(дорослі коти і кицьки без кошенят)

Білошторм — великий білий кіт.

Темносмуг — елегантний чорно-сірий смугастий кіт.

Довгохвіст — білий кіт із чорними смугами.

Вітрогон — спритний смугастий кіт.

Мишошубка — маленька густо-коричнева кицька.

Порохошуб — темно-бурий смугастий кіт.

Піскошторма — блідо-руда киця.

Орлякошуб — бурий смугастий кіт.

Морозошубка — киця з чудовим білосніжним хутром і блакитними очима. Після того як її кошенята стали новаками, вона знову приєдналася до вояків.

Новаки

(коти старші шести повень, які готуються стати вояками)

Прудколап — спритний чорно-білий котик, учень Довгохвоста.

Шиполап — рудий котик, учень Мишошубки.

Яснолапка — біла киця з рудим хвостом, учениця Білошторма.

Хмаролап — біле пухнасте кошеня із впертою вдачею. Ще зовсім малим його до Клану віддала сестра Вогнесерда — хатня кицька Принцеса. Згодом котик став новаком свого дядька.

Зололап — сірий котик, учень Порохошуба.

Папоротелапка — дрібненька киця із плямистою сірою шубкою, учениця Темносмуга.

Королеви

(кицьки, які виношують або доглядають кошенят)

Ряболиця — гарненька кицька.

Злотоквітка — кішка з блідо-рудою шубкою.

Крапохвістка — світла кицька, найстарша серед королев-доглядачок.

Верболоза — світло-сіра кицька із блакитними очима.

Старійшини

(колишні вояки і королеви, які пішли на спочинок)

Куцохвіст — великий темно-бурий кіт, якому бракує шматочка хвоста.

Дрібновух — сірий кіт із дуже маленькими вушками. Найстарший кіт Громового Клану.

Плямошкур — маленький чорно-білий кіт.

Одноока — світло-сіра кицька.

Тіньовий Клан

Провідник

Ночезір — чорний старий кіт.

Воєвода

Попелюх — худий сірий кіт.

Медикіт

Носошморг — маленький сіро-білий котик.

Вояки

Білогорлик — чорний кіт з білими плямами на лапках та грудях.

Дрібнохмар — мурий дрібненький котик.

Річковий Клан

Провідник

Кривозір — великий світлий кіт зі скривленою щелепою.

Воєвода

Леопардошубка — могутня войовниця зі строкатою шубкою.

Медикіт

Багношуб — брунатний котик.

Вояки

Каменешуб — мужній кіт із сірим хутром.

Чорнокіготь — великий димчасто-сірий котяра з довгими кігтями.

Сіросмуг — сірий кремезний кіт, колишній вояк Громового Клану.

Королеви

Мрячконіжка — струнка, граційна срібляста кішка.

Моховинка — плямиста киця, яка взяла на себе виховання кошенят Сіросмуга.

Вітряний Клан

Провідник

Високозорий — чорно-білий кіт із дуже довгим хвостом.

Воєвода

Мертвоніг — чорний кіт із вивихнутою лапою.

Медикіт

Короморд — короткохвостий темно-бурий кіт.

Вояки

Одновус — молодий сміливий котик.

Багнокіготь — темно-брунатний котяра.

Клаповух — сіро-смугастий кіт.

Новаки

Ситколап — смугастий котик.

Королеви

Ранньоквітка — трикольорова кішка із бурштиновими очима.

Коти поза Кланами

Тигрокіготь — великий темно-бурий смугастий кіт із незвично довгими пазурами на передніх лапах.

Принцеса — світло-брунатна киця з білосніжними грудьми і білими передніми лапками.

Круколап — чорний кіт із маленькою білою плямкою на грудях і білим кінчиком хвоста.

Ячмінь — чорно-білий кіт, який мешкає на фермі разом із Круколапом неподалік від лісу.

Пролог

Передсмертне гарчання пролунало залитою місячним світлом лісовою галявиною. На самому її краю, у тінях під кущем, сиділо двоє котів. Один із них корчився від болю, луплячи по землі довгим хвостом. Інший кіт звівся на лапи і схилив голову до товариша. Він був медикотом уже багато повень, але зараз міг хіба що безпорадно спостерігати, як провідника Клану долає недуга, що вже забрала стільки життів. Трави, здатної полегшити судоми і лихоманку, просто не існувало. Плямисте сіре хутро ставало дибки, коли він дивився, як його провідник знову і знову б’ється в конвульсіях і знесилено падає на вистелене мохом гніздо. Медикіт злякано схилився і принюхався. Провідник іще дихав, але дихання було слабке і нерівне, а його кощаві боки важко надималися.

У лісі щось зашаруділо. Цього разу не кіт, а сова. Медикіт знову принюхався. Сови приносили до лісу смерть, вони викрадали здобич, ба навіть кошенят, які відійшли задалеко від своїх матерів. Він звів до неба очі, в яких світилося благання, і став молити духів пращурів-вояків про те, щоб совиний клич не був лихим знаменням. Медикіт позирнув крізь гілля, яке спліталося в дах кубла, вишукуючи на темному небі Срібносмугу. Але плеяда зірок, в якій мешкав Зоряний Клан, ховалася за хмарами. Сірий кіт здригнувся від страху. Невже духи пращурів полишили їх, коли недуга спустошувала Клан?

Вітер війнув серед дерев і зашарудів тендітним листям. Високо вгорі хмари трохи розійшлися, і єдина зірка кинула промінчик світла крізь дах кубла. Віддалік у тіні провідник довго і протяжно зітхнув. Надія рибиною стрепенулася в серці медикота. Зоряний Клан усе-таки був із ними.

Раптово ослаблий від полегшення медикіт звів голову догори, подумки дякуючи предкам за те, що вони пощадили життя провідника. Примруживши очі супроти світла зірки, він почув, як у його голові тихцем перемовляються голоси духів. Вони шепотіли про славні битви, про нові землі, про великий Клан, якому належить піднятися з попелу давнини. Медикіт відчув, як задоволення, зародившись у грудях, шугнуло всім його тілом аж до кінчиків лап. Ця зірка несла значно більше, ніж просто звістку про порятунок.

Раптом широке сіре крило затулило промінчик зірки, знову зануривши кубло в темряву. Медикіт позадкував і притиснувся до землі, сова ж тим часом шугнула вниз і шарпнула дах кубла пазурами. Вона, певно, відчувала запах хвороби, що ослабила провідника, і прилетіла в пошуках легкої здобичі. Проте гілля було надто густе, щоб птах міг крізь нього проломитися.

Медикіт дослухався до неквапливого лопотіння крил сови, що відлітала до лісу, а тоді сів і знову обвів поглядом небо, відчуваючи, як серце гупає у грудях. Разом із совою зникла і зірка. На її місці була тільки чорнота. Страх прокрався під шубку медикота і