Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Книги для дітей » Кіт у чоботях 📚 - Українською

Шарль Перро - Кіт у чоботях

296
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Кіт у чоботях" автора Шарль Перро. Жанр книги: Книги для дітей.
Книга «Кіт у чоботях» була написана автором - Шарль Перро. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Кіт у чоботях" в соціальних мережах: 

Вирішивши читати онлайн казку «Кіт у чоботях» Шарля Перро українською мовою, ви вирушите в надзвичайно цікаву мандрівку та станете учасником запаморочливих пригод, котрі подарують вам тільки найяскравіші емоції.

Старий мірошник відчуває, що скоро помре. Чоловік вирішує розподілити майно згідно з законами тих часів. Свою власність він ділить між старшим та середущим сином, в той час як молодшому нащадку дістається лише старий кіт.

Наймолодший син в розпачі від такої несправедливості. Він ніколи не підводив свого рідного батька, завжди був слухняним працівником та на совість виконував всі завдання, намагався стати гордістю своє сім’ї. Однак батько не оцінив старання юнака та не залишив йому навіть маленького мішка пшениці.

Хлопець вже було вирішив піти світ за очі, аж раптом кіт заговорив з ним справжньою людською мовою. Він пообіцяв: якщо юнак довіриться йому, то дуже швидко розбагатіє. З цього моменту розпочинаються захоплюючі пригоди наймолодшого сина та його непростого кота. Разом вони відвідають дуже цікаві місця та здолають немало підступних ворогів.

Чи зможе кіт виконати свою обіцянку? Чи принесе він юнакові багатства, про котрі той давно мріяв? Чи допоможе йому вижити в світі, що кишить загрозами? Відповіді ви знайдете, якщо вирішите скачати казку «Кіт у чоботях» Шарля Перро безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) в форматах: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб).

Неймовірна та цікава казка для дітей та малят “Кіт у чоботях” Шарля Перро.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
Кіт у чоботях Шарль Перро Один мірошник залишив у спадщину трьом своїм синам млин, осла і кота. Сини швидко поділили спадщину: старший забрав собі млин, середній — осла, а меншому дістався кіт. Менший брат дуже засмутився. — Мої брати, — казав він, — зможуть чесно заробити собі на хліб, якщо житимуть разом. А мені, бідолашному, коли я з'їм кота і зроблю рукавички з його шкури, лишиться тільки померти голодною смертю. Кіт почув ті слова, але нітрохи не збентежився. — Не журіться, хазяїне, — сказав він з поважним і серйозним виглядом. — Приготуйте мені торбинку та замовте пару добрих чобіт, щоб зручніше було ходити по чагарниках, і ви самі скоро переконаєтесь, що ваша частка не така вже й погана, як це може здатися на перший погляд. Спочатку менший брат не надав цьому особливого значення, але, згадавши, як ловлячи щурів та мишей, кіт удається до різних спритних витівок і хитрощів — зависає догори ногами, ховається в борошно і прикидається неживим, — він подумав: «А що, коли й справді кіт допоможе мені в біді?» Щойно кіт одержав усе, що просив, він узув чоботи, перекинув торбинку через плече, взяв шворки в передні лапи й подався в гайок, де було дуже багато кролів. Кіт поклав у торбинку висівок та заячої капусти і ліг у кущах, ніби мертвий, очікуючи, щоб який-небудь молодий, недосвідчений і легковажний кріль поткнувся в його торбинку поласувати тим, що в ній було. Ледве він ліг, як молоде дурненьке кроленя, спокусившись висівками, залізло в торбинку. В ту ж мить кіт спритно затяг шворку і схопив кроленя. Дуже гордий зі своєї здобичі, кіт пішов у палац і попросив, щоб про нього доповіли королю. Кота ввели до королівських покоїв. Там він низько вклонився королю і сказав: — Ваша величносте! Мій пан маркіз Карабас (таке чудне ім'я вигадав кіт своєму хазяїнові) звелів мені піднести вам ось цього кроля зі свого садка. — Скажи своєму хазяїнові, — відповів король — що я йому дуже вдячний і задоволений з такого подарунка. Кіт ввічливо попрощався й пішов геть. Іншим разом він сховався в житі, так само розклав свою торбинку і, тільки-но дві цікаві куріпки забралися в неї, смикнув за шворки і впіймав обох. Тоді він знову пішов у палац до короля й підніс йому птахів. Король із задоволенням узяв куріпок. Так час від часу протягом двох чи трьох місяців кіт приносив королю дичину, яку нібито вбивав на полюванні або розводив у садках його хазяїн. Одного разу, довідавшись про те, що король разом зі своєю дочкою, найвродливішою принцесою в світі, їде на прогулянку берегом річки, кіт прибіг до свого хазяїна і сказав йому: — Якщо ви послухаєтесь моєї поради, то будете щасливі все життя. Вам треба лише викупатися в річці у тому місці, де я покажу, а все інше я вже влаштую сам. Маркіз Карабас зробив усе так, як йому порадив кіт, навіть не здогадуючись, навіщо це потрібно. Саме коли він купався, берегом річки проїздив у своїй кареті король. Кіт уже чатував на нього, вискочив на дорогу і щосили закричав: — Рятуйте! Рятуйте! Маркіз Карабас потопає! Король, почувши цей одчайдушний крик, визирнув з карети. Він одразу ж упізнав кота, який не раз приносив йому в подарунок дичину, і наказав своїй варті бігти на допомогу маркізові Карабасу. Поки бідолашного маркіза витягали з річки, кіт підійшов до карети і розповів королю, що в той час, як його хазяїн купався, з'явилися злодії і вкрали одяг, хоч він, кіт, і кричав щосили: «Ловіть злодіїв!» Насправді хитрун сховав одяг свого хазяїна в кущах під великим каменем. Король негайно наказав своїм придворним принести для маркіза Карабаса одне зі своїх найкращих убрань і був надзвичайно ласкавий до нього.  Принцесі маркіз теж дуже сподобався: адже він був гарний і стрункий хлопець, чудовий королівський одяг був йому дуже до лиця, а ніжний і шанобливий погляд красномовніше за будь-які слова промовляв про його лагідну вдачу. Король запропонував маркізу сісти в карету і поїхати з ними на прогулянку. А кіт, дуже радий з того, що його хитрощі починають потроху вдаватися, побіг уперед. Побачивши селян, що косили на луках, він озвався до них: — Глядіть мені, люди добрі, якщо ви не скажете королю, що ці луки належать маркізові Карабасу, буде вам лихо! Коли карета під'їхала до косарів, король, звичайно, спитав, чиї це луки вони косять. — Це луки маркіза Карабаса, — відповіли косарі в один голос, бо кіт дуже налякав їх своїми погрозами. — У вас тут чудовий маєток, — прихильно сказав король маркізові Карабасу. — Так, ваша величність, — відповів маркіз, — щороку на цих луках прекрасний сінокіс. А кіт, що біг попереду, зустрів невдовзі женців та й каже: — Глядіть мені, люди добрі, якщо ви не скажете, що ця нива належить маркізові Карабасу, буде вам лихо! Король, що під'їхав за хвилину до женців, захотів узнати, чия то нива. — Маркіза Карабаса, — відповіли женці в один голос, і король знову був задоволений, так само, як і маркіз. А кіт, забувши про втому, біг попереду карети і всім, кого зустрічав по дорозі, наказував одне й те саме, так що король був дуже задоволений, що у маркіза Карабаса такі великі володіння. Нарешті кіт прибіг до чудового замку, що належав страшному людожерові. Той людожер був надзвичайно багатий: саме він був хазяїном усіх тих земель, через які щойно проїздив король. Кіт розпитав, хто був той людожер та що він умів робити, і попросив дозволу ввійти в замок та віддати шану його хазяїнові. Людожер зустрів кота з усією ввічливістю, на яку тільки здатні людожери, і запропонував йому відпочити.  Кіт погодився і сказав: — Мене запевняли, ніби ви вмієте обертатися на будь-яку тварину і легко можете, наприклад, обернутися на лева або слона. Чи так це? — Авжеж, — відповів людожер грубим голосом, — і щоб довести вам, що це правда, я зараз обернуся на лева. Вдарившись об підлогу, людожер в одну мить обернувся на величезного лева. Кіт так перелякався, побачивши перед собою страшного звіра, що й незчувся, як здерся на ринву, хоч це було важко і небезпечно, бо він був у чоботях, а в них не так уже й просто дряпатись по дахах. Та, помітивши, що людожер прибрав свого попереднього вигляду, переляканий кіт, тремтячи, зліз з ринви і признався, що потерпав од страху. Людожер голосно зареготав у відповідь. — Мене також запевняли, — сказав кіт, — ніби ви вмієте обертатися і на дрібних тварин, наприклад, на щура або мишу. Як по правді, я вважаю, що це неможливо. — Неможливо? — перепитав людожер. — Ну так дивіться!  І в ту ж мить він
1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кіт у чоботях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кіт у чоботях"