Олеся Глазунова - Як змусити дракона-мільярдера платити податки, Олеся Глазунова

Де це бачено, щоб дракони податки платили, та не просто дракони, а дракон-мільярдер? І чому цим має займатися скарбнича? От не витрачала б усе королева на голубів своїх породистих, то не довелося б королю Дмитріусу податки з драконів збирати. Усі події, герої та ситуації у творі вигадані та не мають (майже) ніякого відношення до авторів Букнету. Усі збіги - випадкові. Твір написаний у рамках міжавторського флешмобу про дракона-мільярдера.

Розділ 1. У королівстві Дмитріуса

ЯК ЗМУСИТИ ДРАКОНА-МІЛЬЯДЕРА ПЛАТИТИ ПОДАТКИ

Розділ 1. У королівстві Дмитріуса

У одному королівстві жив-був король Дмитріус. Він був добрий, чемний, але як і будь-якому королю, йому завжди не вистачало грошей. Ну, не зовсім йому, а королеві, яка мала тих забаганок силу-силенну. То нову сукню купити, то довші війки причепити, то манікюр поновити, то червоного хідника перед палацом покласти, то голубів породистих завести... Король вже й підданих до лісу почав пускати, що раніше суворо було заборонено, і лиса у звіринець віддав, щоб дітям забава була, і обручку свою у ломбард здав, аби ж тільки королева була задоволена і щаслива. Та куди там! Бажанням королеви не було ні кінця, ні краю. Покликав до себе король свого радника.

– Скажи-но мені, людино-добра, як бути мені? Де гроші брати? Чим скарбницю наповнити? Як не лишитися без спіднього з цими забаганками королеви? Може, підвищимо податки? – бідкався Дмитріус.

– Ваша Величносте, Ваші піддані вчасно платять податки, не можна їх підвищувати, бо це може призвести до зубожіння населення, – резонно відповів радник.

– То що, мені нирку чи печінку продати, щоб гроші були? – спересердя вигукнув король.

– Є вихід, Ваша Величносте, – після кількох хвилин роздумів відповів радник.

– Який? Розлучитися? – запитав згорьований король.

– Ну, для чого ж так радикально? Є інший варіант. У вашому королівстві живуть не тільки люди, але й дракони. А чи відомо вам, що один з драконів – мільярдер?

– Та невже! Брешеш, – вигукнув король. – Мати Василева! Це якісь ящірки зелені мають мільярди, а я, король, на бобах сиджу? От що значить мати дружину! Розлучусь, їй богу, розлучусь.

– Та для чого розлучатись? Потрібно просто змусити дракона-мільярдера сплатити податки, – спокійно сказав радник, наче це елементарно зробити.

– І хто ж його змусить? Це ж треба лицаря якого знайти? Чи, може, жертву, яку принести, хай задобрить його добрими коментарями. Або трубадура відправити? Щоб і вдень, і вночі співав про те, який дракон добрий, розумний та харизматичний, – розмірковував Дмитіус.

– Думаю, що вони не знадобляться. Варто відправити до нього скарбничого, вірніше, скарбничу, – видав просте рішення радник. – Хай вона з нього податки й вимагає. Це ж її справа, відповідно до посадових інструкцій.

– Гарна думка, гарна. І чому вона мені самому не прийшла у голову. А якщо дракон той мільярдер проковтне нашу скарбничу?

– Аби ж проковтнув її, – про себе пробурмотів. – А якби й проковтнув, то вдавився б, – додав голосніше. – Наша скарбнича з кого завгодно податки зможе стягнути, нікого не обійде своєю увагою, – мовив радник.

– Добре. Клич скарбничу. Оголошу їй свою волю, – вдоволений швидким рішенням проблеми, мовив король.

Через деякий час на аудієнцію до короля прийшла скарбнича. Приваблива молодиця з гострим поглядом та пишними формами.

– Точно казав радник, що ця з кого завгодно податки збере. Тут аби в штанях утриматися, – мовив про себе король Дмитріус.

– Вітаю тебе, мій вельмипоВажний королю. Чому кликав мене? Знову якісь видатки будуть? Святкуємо новий рекорд? Чи, можливо, розіграш із солодкими призами? Чи знов якийсь челендж? Чи флешмоб? – поцікавилась скарбнича Маніелла у короля.

– І тобі вітання, Маніелло, – ледь спромігся король зібратися, втерти слину та відповісти жінці. – Оце маю до тебе завдання. Ти ж відповідаєш за те, щоб усі справно платити у нашому Букнетівському королівстві податки? Ти. Але чомусь своєю увагою обійшла найбільш злісного неплатника? – вирішив піти ва-банк Дмитріус.

– Всезнаючий та Вельмишановний королю, це не відповідає дійсності. Усі у Вашому королівстві платять податки. Окрім тих, кого Ви звільнили від оподаткування: королева та радник. У мене ж усі звіти та докази.

– Не на тих ти думаєш, – продовжував блефувати король, не знаючи, як Маніелла відреагує на наступного ухилянта від податків. – Чому жодного разу не сплачував податки дракон-мільярдер?

– Пхи... – аж оторопіла Маніелла. – А хто ж його змусить податки платити? Він же дракон.

– Ти й змусиш, – відрубав король.

Король, його дружина та породисті голуби - гордість королеви

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍