Voron - Дім Жахів, Voron

"Темрява спостерігає" — це історія про будинок, який поглинає кожного, хто переступає його поріг. П’ятеро незнайомців отримують загадкові запрошення та опиняються в похмурому особняку, прихованому серед лісів. Усередині їх чекають не лише комфорт та ілюзія спокою, але й дещо набагато більш зловісне. Істота, що живиться страхами, вичікує у темряві, готова розкрити найтемніші куточки їхньої свідомості та занурити кожного у божевілля. Чим далі триває ніч, тим більше страхи стають реальністю, і герої розуміють, що вийти з цього будинку живими неможливо. Зрештою, монстр звертає свій погляд на читача, попереджаючи, що темрява — це не просто зло будинку, а частина кожного з нас. Закрийте книгу, якщо бажаєте, але знайте: одного разу страх відкриє двері… і за вами прийдуть.

Початок і кінець

ЗАПРОШЕННЯ

Густий вечірній туман огортав місто, коли кожен з героїв по черзі отримав таємниче запрошення. Вони не знали, що в один і той самий момент їхні життя зміняться назавжди.

Олексій сидів за своїм столом в офісі, оточений нескінченними документами та графіками. Він щойно завершив чергову угоду і збирався відсвяткувати успіх з колегами, коли його увагу привернула кромка конверта, що лежала на столі. Ніяких адресатів, тільки його ім'я, написане охайним почерком.

З цікавістю він відкрив конверт. Всередині лежав простий білий аркуш з текстом:
"Зміни своє життя. Запрошуємо вас у будинок, де збуваються мрії та відкриваються очі на страхи. Дата: через 3 дні. Адреса: Залишений готель 'Тіньовий Світ'."

Олексій насупився, не розуміючи, що це за жарт. Але всередині нього щось йокнуло— можливо, це шанс змінити щось у своєму житті, позбутися постійної гонки за успіхом і визнанням. Він вагався, але невдовзі прийняв рішення: він має піти, щоб перевірити, що це за запрошення.

Тим часом, Наташа сиділа на кухні, потягуючи каву після тренування. Її телефон задзвонив, і вона глянула на екран. Повідомлення від невідомого номера. "Запрошення" — подумала вона, прочитавши заголовок. Всередині конверта був той же текст, що й у Олексія, але з додатковою фразою:
"Ваші страхи стануть вашим величчям. Не впустіть шанс."

Вона не розуміла, хто міг це надіслати, але відчуття цікавості та легкого хвилювання почали переповнювати її. "Може, це якийсь новий проект?" — розмірковувала Наташа. Вона знала, що в її житті занадто багато страху, але бажання позбутися його підштовхувало її прийняти запрошення.

Кирило повертався з роботи, коли помітив конверт, що лежав біля дверей. На ньому було написано його ім'я. Спочатку він подумав, що це реклама, але, відкривши конверт, побачив той же текст, що й у решти:
"Подолайте свій страх, і ви здобудете свободу."

У нього в голові закружилися думки. Він був занадто втомленим, щоб приймати нові виклики, але ця фраза торкнулася його. Може, це те, що йому потрібно? Він давно відчував себе замкненим у своїх страхах і не знав, як вибратися. "Чому б не спробувати?" — подумав Кирило.

Марина сиділа в бібліотеці, переглядаючи книги з психології, коли її увагу привернув конверт, що лежав на її столі. Вона не могла згадати, коли залишила його там. На конверті було написано її ім'я.
"Все, чого ви боїтеся, може стати вашим вчителем. Запрошуємо вас на зустріч."

Слова її зачепили. Вона завжди боялася відкритися людям, а це запрошення здавалося таким загадковим та інтригуючим. "Якесь безумство, але чому б і ні?" — подумала вона, залишаючи книги на столі.

Сергій, сидячи в своєму кріслі біля каміна, переглядав старі фотоальбоми, коли на столі опинився конверт. Він насупився, коли побачив своє ім'я. Відкривши його, він прочитав:
"Ваші страхи можуть стати вашим величчям. Прийдіть, і ви дізнаєтеся істину."
Він відчув холодок по спині. "Це щось дивне," — подумав він. Але водночас всередині нього запалала надія — можливість нарешті розібратися зі своїми демонами, не залишаючи шансів на майбутні шкодування.

Через три дні кожен з них, ведений цікавістю та внутрішніми демонами, вирушив до залишеного готелю "Тіньовий Світ", не знаючи, що їх чекає попереду. Невідоме хвилювання вилося в повітрі, коли вони наближалися до фасаду, прихованого в тіні та мовчанні.

ШЛЯХ ДО ГОТЕЛЮ

Олексій сидів за кермом своєї машини, дивлячись на дороги, що вели його до готелю. У голові крутилися думки про життя, про те, як він втомився від постійної гонки за успіхом. "Може, це те, що мені потрібно? Чи готовий я змінити своє життя?" — питав він себе.

Кожен поворот на дорозі викликав у нього легке хвилювання. Час від часу він кидав погляд на навігатор, який з кожним кілометром наближав його до мети. Туман огортав світ за вікном, і йому здавалося, що він занурюється в нову реальність. "А що, якщо це виявиться пасткою?" — раптом спало на думку. Але він відмахнувся від цієї думки, вирішивши, що, можливо, саме тут він знайде відповіді на свої питання.

Наташа їхала на своєму мотоциклі, відчуваючи вітер у волоссі. Шлях був не надто довгим, але серце калатало від очікування. "А що, якщо це просто хитрість? Або дивний експеримент?" — розмірковувала вона.

На світлофорах вона зупинялася, намагаючись заспокоїти себе. Але з кожною зупинкою думки про страхи, які вона збиралася зустріти, накривали її. "Яка ж це може бути дурість," — подумала вона, але внутрішній голос казав, що, можливо, саме тут вона зможе позбутися своїх кошмарів. "Я повинна це зробити," — рішуче промовила вона про себе і знову рушила в путь, впевнена у своєму рішенні.

Кирило їхав на автобусі, спостерігаючи за минаючими пейзажами через брудне скло. У його голові панував хаос. "Чому я взагалі погодився на це? Це просто дивно," — думав він, дивлячись на інших пасажирів, які здавалося, поринули у свої думки.

Він постійно перебирає у голові свої страхи та переживання. "Можливо, це шанс позбутися цього тягаря, що тягне мене вниз," — сказав він собі. Але водночас його мучила думка про те, що він може опинитися один на один з жахами, про які навіть не підозрює. "Мені потрібно бути сильним," — твердо вирішив він, стиснувши кулаки.

Марина добралась до готелю на автобусі, незадоволена тим, що через туман поїздка зайняла більше часу, ніж вона очікувала. Вона сиділа біля вікна, дивлячись на минаючі пейзажі повз дерева та будинки, і відчувала, як внутрішнє хвилювання наростає.
"Що, якщо це насправді пастка? Або випробування?" — прокручувала вона в голові. Вона не раз відчувала страхи, пов’язані з відкритістю, і це запрошення змушувало її задуматися про свої бар'єри. "Можливо, я зможу нарешті зрозуміти, що мене зупиняє?" — вирішила вона, стискаючи долоні. Не очікувано вона відчула прилив сміливості та надії, але водночас тінь сумнівів накрила її.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍