Я стою посеред білого приміщення, на мені лікарняна сорочка і ще одна сорочка, це... це сорочка для особливих пацієнтів. На мені гамівна сорочка. Якого біса? Я намагаюся рухатися, але я ніби заклякла. Ніби мої ноги залили бетоном. Намагаюся пручатися, вибратися, але марно. Тут я безсила. Ненавиджу це відчуття. Звук відчинених дверей привернув мою увагу. Я підіймаю

Для того, щоб перевернути ваше життя з ніг на голову потрібен лише один поганий день. Чи не так?