Штучний інтелект створив ідеальну систему, де кожен мав усе необхідне, де не було голоду, злочинності та непотрібних конфліктів. Але разом із проблемами зникло і щось важливіше – сама сутність людини. Люди більше не приймали рішень. Їхні життя були безпечними, але порожніми. Вони не помилялися, бо за них усе обраховувала машина. Вони не створювали нічого нового, бо

Олександр усе життя ненавидів брехню. Вона огидно липла до людей, спотворювала їхні обличчя, ламала долі. Але що він міг із цим зробити? Він був лише людиною—старою, виснаженою життям. Інсульт забрав у нього силу, а хвороба Паркінсона зробила тіло слабким. Життя здавалося безнадійним, а майбутнє—чорним. Але в один день усе змінилося. Олександр несподівано усвідомив,

Космос величний і безмежний, але не бездоганний. Він приховує не лише красу галактик і сяйво зірок, а й темряву, створену самим людством. Сміття – уламки кораблів, залишки супутників, відходи технологічного розвитку – дрейфує між зорями, нагадуючи про хаос, що залишає після себе людина. Але є й інше сміття – покарані, забуті, відкинуті. Ті, кого Господь вигнав у тьму

Ця книга в якій я уявив собі майбутнє, коли Господь послав ангела на землю в якого вселився Сам для того, щоб виправити деякі плани, які порушив диявол. Господь діє, як звчайна людина, але в Ньому все одно присутні надможливості, які Він застосовує, щоб перемогти, тому що Він не має права отримати поразку. Таким чином, я намагаюсь наблизити ім'я Бога до людей, що