Я думаю про те, як жити далі. Думаю про те, яке рішення прийняти. Страшно іти у невідомість. Та що робити коли все, що було починає ламатися...

Останній день літа — це свято, в якому всі діти прощаються з літом та насолоджуються останнім днем літнього відпочинку, особливо дорослі, які завершують свою відпустку. Ця історія і розповість про пригоди автора: як він прощався з літом в останній день літа. 31 серпня 2024 рік. Автор прокидається дуже рано і дивується, чому він згадує те, про що не хотів згадувати.

Одного дня пірати виявляють, що один із матросів - жінка.

Божевілля — це слово пахне димом. — Про що задумалася? — питає та, чиє ім’я лоскоче, як шершавий язик кота. На відміну від інших, вона реальна. — Та так, ні про що, — всміхаюся. Мабуть, не варто казати про голоси в голові та реінкарнацію на території Інституту нейрохірургії.

Хтось колись для вас творив дива? Ії пощастило: в один день багато з її бажанок здійснилося. Але хто цей загадковий чарівник? Про силу любові та дива, які можна робити своїми руками, розкаже це оповідання.

У вас було таке, що ви засинаєте та потрапляєте у світ який здається справжнім? У мене так, вже котрий день сниться одна вродлива дівчина та наче хоче, щоб я її знайшов наяву.

Війна моїми очами.

Молодий хлопець, накоївши багато зла, намагається знайти себе у столиці, де потрапляє у пастку власних думок, змушений працювати на не улюбленій роботі, проводячи вільний час у повній самотності та терплячи ненависть з боку старшої сестри. Після всього, що відбувається у його житті, він починає думати, що доля карає його за все скоєне і єдиний вихід це терпіти. Та чи

Роза-Вікторія прокидалась о шостій. Декілька хвилин лежала з заплющеними очима прислухаючись до своїх думок. Її фіолетове волосся закрученими пасмами лежало на білих подушках, а вії ледь тремтіли. Вона любила ранки. Ці млосні години післясоння. Час, коли тіло знаходиться між сном та реальністю. Зранку зморшки завжди здавалися меншими, очі яскравішими, а життя не

Александрія, штат Міссісіпі. На День матері маленького хлопчика на ім’я Робін знайшли повішеним на власному подвір’ї. Дванадцять років по тому це вбивство досі не розкрито, а сім’я так і не оговталася від трагедії. Мати впала в депресію, батько втік до іншого міста. Тож, подорослішавши, Гаррієт — нервова, яскрава, нестерпно рішуча сестра Робіна — вирішує знайти його