Побувавши одного разу в шлюбних кайданах, я зарікся більше ніколи не довіряти жінкам. Завжди це закінчується її зрадою і моїми рогами. Все йшло за планом, поки не трапилася ВОНА. Зухвала, трохи норовиста і не менш приваблива. Маленька брехуха, за якою стоїть велика таємниця.

Тікаючи від нав'язаного шлюбу, слід бути обережніше, а не бігти в інший світ стрімголов. Адже кількість наречених може подвоїтися. Або потроїтися. А якщо дізнаються, хто я? В храм потягнуть і навіть бажанням не поцікавляться. Залишається лишень сховатися на самому видному місці. Ну й що, що дівчат в академію не приймають? Ха, ми ще побачимо, хто кого. У книзі є: #

Ігор. Йому двадцять дев'ять. Він успішний бізнесмен. Колишній сноубордист. Анна - Їй двадцять. Звичайна студентка. Працює в готелі. З простої сім'ї. Не дружить з лижами зовсім. Як могли зустрітися ці двоє? Все дуже просто: дівчина в нього в'їхала. Але не на автомобілі. #відверті сцени #кохання #перешкоди

Україна переживає важкі часи. Турки, татари, Москва та Річ Посполита в перегонах за владу над українською землею здійснють її гноблення. Кожен шарпає в свій бік. Тільки одна сила в змозі протистояти цьому - козаки. Безстрашні воїни, лицарі дикого поля, визнані як одні з кращих майстрів рукопашного бою в світі. Вони стоять кісткою в горлі небезпечних сусідів. Серед

Зухвала і впевнена у собі, холодна і незалежна. Єдиний, хто є авторитетом — батько, хоч і стосунки з ним погані. Розбила не одне серце, але їй на це так байдуже. Тільки вільне життя буде під загрозою, коли постане питання заміжжя. Батько обрав якогось нареченого, проте це зовсім не входить в її плани. Втеча на бал-маскарад мала б трохи відволікти, але там вона

Своєю промовистою назвою і багатством сюжетних ліній роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» викликає цікавість у читачів та спонукає до роздумів. Основною ідеєю твору є проблема соціальної несправедливості. Головний герой Чіпка шукає свій шлях, але так і не знаходить, адже його життя — постійна боротьба за правду, боротьба, яка ведеться на межі

«У кафе книгарні «Барнс енд Нобл» я часто розмовляв про Мамеса Башевіса Зінгера. Він зізнався, що прототипом героїні у своєму знаменитому романі «Шоша» (за цей роман Зінгер отримав Нобелівську премію), була моя мама. Він говорив, що такі обмежені, дурні жінки – найцінніше, що є в єврейському народі: «Доки такі жінки народжуються і поки вони з нами, доти єврейський

Студент, під час проходження медичної практики у шпиталі Нью-Йорка, закохується у свою супервайзерку. Він – російський, вона – американська єврейка, старша за нього на одинадцять років, з двома дітьми. Здавалося б, жодні серйозні стосунки між ними неможливі. Але… кохання робить неможливе можливим.

Літописець на мить прикрив очі, немов уявляючи те, що пише, перо знову пройшлося по паперу: "Чарівні казки про прекрасних принців і принцес, врятованих цими самими принцами. Адже як воно завжди виходить? Жила якось принцеса, і було у неї чотири брати. Але напав ворог лютий, всіх повбивав і взяв прекрасну принцесу в полон, але з'явився рятівник, о так,

-Що? - Підхопилася так різко Оля з дивана, що мати не встигла утримати дочку. - Заміж за старого? - Дівчина немов звір, загнаний в кут, обвела переляканими очима людей, які перебували в кімнаті. - Це жарт? Цьому ніколи не бути! -НЕ бути?! - Гнівно підвищив тон Анатолій Павлович. - Ще й як бути! Вийдеш за нього заміж, як мила! Інакше я позбавлю тебе всіх грошових