Крістіна Жиглата - Мінус двадцять кілограм, щоб знайти кохання..., Крістіна Жиглата

❤ - Стривай! - кричу Олені, зупиняючи біля виходу. — Ти що хочеш залишити мене тут одну? – з жахом питаю. - Нічого з тобою не станеться! - відрізає вона. - Тут одні чоловіки! І їх понад десять штук! - пошепки повідомляю, і вона знову закочує очі. - Це люди, Вік! Чоловіки. А штуки у них у штанах! – каже ця зараза. – Я тебе не в порнофільмі привела зніматись! Хоча, я б тільки зраділа, якби один із них тебе підім'яв! Може тоді забула б мого дурня-братця! - Мені незручно... Вони дивитимуться! Сміятимуться! – шиплю я. - Сюди всі ходять наростити собі побільше м'язів, а не на дівок дивитися! Роби свою справу та не звертай ні на кого уваги! У тебе є мета! – твердо нагадує вона, підштовхуючи мене назад у зал.

Розділ 1

 

 

Мені двадцять два! Я працюю бухгалтером. Не заміжня, але шалено закохана в одного хлопця, ще зі шкільної лави.

 

Три роки томно зітхала йому в слід, а він звернув на мене увагу лише після закінчення навчання. Ми були разом деякий час, і він став першим моїм чоловіком у всьому. А через кілька місяців наших стосунків він раптом зрозумів, що я товста, кинувши мені це в обличчя.

 

- Якби ти трохи схудла, - давав він мені надію, - тоді в нас щось вийшло! А поки що ми не можемо бути разом! - відрізав він і поїхав до Польщі на заробітки.

 

Я втратила впевненість у собі, і по правді сказати, просто збожеволіла. Потрібно було послати його, забути, почати нове життя… але я його кохала.

 

Скинути зайву вагу, для мене стало найважливішою метою, яку я намагалася досягти будь-якими способами. Тільки ось у мене, не зовсім це виходило.

 

Спочатку було: "Почну завтра"!

 Потім: "З понеділка"!

"З першого числа"!

 "Голова болить"!

 "Немає сил. Втомилася»!

 І втім, так минуло п'ять місяців, а в мене лише мінус три кілограми.

І то прогрес!

 

- Він повертається через місяць, - повідомляє мені Олена, моя найкраща подруга, з якою ми товаришуємо з пелюшок і за сумісництвом, молодша сестра Паші, який і був моєю шаленою любов'ю! - Тільки не божеволіти! - одразу додає вона, поїдаючи величезний шматок бісквіту.

 

Ми сиділи з нею в кафе, як зазвичай у суботній день, і я насилу ковтала чай без цукру, а вона могла вільно собі дозволити три ложки солодкого піску плюс жирні вершки. А тут ще БІСКВІТ!!!

 

Ну, хіба так чесно, стільки наминати, і мати таку струнку талію? А в мене... Немов повітрям дихаєш, п'єш воду і на тобі - зайвий кілограм?!!

 

- Я повинна схуднути, щоб довести йому, що маю силу волі і просто можу! - тверджу, і починаю показово хникати, впустивши голову на руки.

 

- Ну добре! І що ти для цього робиш? - з ноткою сарказму, питає подруга, і я перекладаю на неї погляд.

 

Слинки течуть від її бісквіту.

 

- Я їм щодня, - лише кажу.

 

- На ніч! - підсумовує Олена, і я не можу їй заперечити. - Давай дивитися правді у вічі, - продовжує вона. - У тебе пасивна робота! Ти їж всяку гидоту! Причому, півдня мориш себе голодом, а потім все ж таки зриваєшся і напихаєшся чим попало перед сном! І при цьому, ти хочеш схуднути? Тобі стимул треба! Підтримка. Контроль. Те, що тебе відсмикуватиме від їжі і нагадуватиме про поставлене завдання…

 

– Є вже таке! - випалюю.

 

- Паша не рахується! Він взагалі придурок! – кидає вона, не поділяючи його методів щодо мене.

 

- Це не Паша! – відрізаю.

 

- А що тоді? - серйозно запитує Олена.

 

- Ти будеш сміятись…

 

- Та кажи вже! - підганяє вона, і я пірнаю рукою в сумочку, витягуючи звідти чорне прозоре мереживо.

 

- Це що труси? - пирскає вона зі сміху і вихоплює у мене клаптик маленької матерії.

 

- Це бікіні! На кілька розмірів менше! – твердо говорю я, забираючи свою річ, і знову ховаю її в сумочку. - Чим тобі негідний стимул?

 

- Ти ненормальна! Знаєш? Тільки не кажи, що носиш їх завжди із собою? - вже серйозно запитує Олена.

 

- Ну, коли я дістаю з сумочки гаманець, щоб розрахуватися за їжу, вони завжди трапляються мені на очі і непогано нагадують мою мету.

 

- Вік, ти ж гарне дівчисько! Хіба ти цього не бачиш! Ну, є кілька зайвих кілограм, але це не привід себе так мучити. Постать у тебе така, розумієш! Одні груди і дупа потягнуть багато, але талія в тебе вузька! - твердить Олена. – Знайди собі мужика нормального, тричі на день «скачок» і через кілька тижнів скелет один залишиться. Як у мене! Ну чому ти дозволяєш Паші так себе ображати? Хіба ти не бачиш, що він просто використав тебе… твою закоханість і поїхав! А ти ще сподіваєшся на щось! Якби любив, по-справжньому, то прийняв би тебе такою, якою ти є! - намагається навчити мене подруга, штовхаючи свою постійну промову.

 

А я любила його...

 

- Ні, Олен! Він сам сказав, що справа в зайвій вазі…

 

- Ну і врізала б йому за образу! Я б не була проти! – обриває вона. – Досить жити мріями!

 

- Він найкращий з усіх! - не здавалася я.

 

- Та ти іншого, і не пробувала! – сердиться вона.

 

– Я все вже вирішила! Беру відпустку та починаю займатися собою! Ти чи зі мною чи…

 

І вона стомлено закочує очі.

 

- Гаразд! Тоді давай робити все вірно! Мій хлопець тренується у спортивному клубі,  яким володіє  його зведений брат, і він може домовитися, щоб тобою зайнялися в екстреному режимі! Що ти на це скажеш? - здається Олена. - Тільки врахуй, займатимуться тобою жорстко, і ти не зможеш здати назад! Якщо вже візьмешся, доведи справу до кінця і я тобі можу з упевненістю сказати, що тільки так ти досягнеш потрібних результатів! А просидіти відпустку біля телевізора - це плюс твої три кілограми назад!

 

- Я згодна! - випалюю на одному подих, і вона обдаровує мене підозріло-слизькою усмішкою, витягаючи з сумочки телефон.

Час пішов….

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍