Лайм Вікторі Флейм у розпачі: старший брат загинув за підозрілих обставин, і тепер вся влада в землях Флейм належить дядькові. А він уже підписав шлюбний договір, навіть не спитавши згоди нареченої. Залишилося менше тижня до весілля! От тільки Лайм не сидітиме, склавши руки. Настав час їй вирушити туди, де пройшло її дитинство, і самій вирішувати свою долю! Сильні

Коли бажання скручує тобі мізки і нутрощі, а кохання до інкуба переповнює до країв, чи можливо дочекатися до 22 років і не втратити цноту раніше встановленого, залишаючись при здоровому глузді?

Майбутнє. Після ряду катастроф і пандемій влада від малоефективних національних урядів переходить до Глобальної Ради Корпорацій, яка опікується добробутом всіх жителів планети незалежно від раси й походження, задля чого здійснюються чіпування і часткове переселення. Частина жителів Долини, в минулому процвітаючого регіону, яка не забажала переселятися на

-Рідним не до вподоби, що я сама і постійно мене хочуть з кимось познайомити. А я не хочу ні з ким зустрічатися, а хочу залишатися незалежною,- Єва тяжко видихнула,- я так втомилася через все це. Мені набридло впиратися. -А чому ти хочеш бути сама?- Денису раптом стало і це цікаво. -Не твоя справа,- Єва підвелася із-за столу,- вже пройшло більше години. -Єво, сідай

Весілля скасоване — життя зруйноване? Тільки не для мене. Я — Рута Морошкіна, двадцяти двох рочків з дня, коли на небі з'явилася нова зірка — Око Дракона. Отже, весілля скасоване. Батько вирішив, що у тітчиній таверні мені буде краще. Тож їхала до тітки, а потрапила у халепу. Тільки з неї виповзала, як інша у спину дихає. І не проста, а вступ до магічної академії.

– Сьогодні ж розірвеш заручини з нареченою і зробиш пропозицію моїй племінниці. – Жартуєте? Ми з Уляною розлучилися місяць тому. Я виконав свою частину договору, у вас не має бути жодних претензій. – Невдячне щеня. Уля вагітна від тебе. Якщо відмовишся одружитися, то відберу все, що дав. Зроблю голим та босим. – Я не люблю вашу племінницю і ніколи не любив. – Це мене

– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу. – Ні! – карбує. – Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю. – Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому. Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу. – Цей поцілунок нічого не означає! –

– Не йди, будь ласка, я маю дещо тобі сказати… – Боже, Віталіно, ти серйозно? – Він посміхається. Я майже не впізнаю свого чоловіка. Свого дбайливого, люблячого… Чоловіка. – Це важливо! – Ти бачила її. Ти знаєш правду. – Він киває своїм словам. – Мені набридло ховати її. – Будь ласка, вислухай мене… – І що ти скажеш? – я здригаюся від його голосу. – Що любиш мене? Я

Мілана - палка шатенка з перчинкою, цього року закінчила економічний університет. Щоб вдало використати, свої набутті знання, тато пропонує їй влаштуватись в одну із найвпливовіших компаній країни, для цього він усіма силами, намагався дістати для своєї донечки, місце для роботи. Але хто ж знав, що невдале знайомство з самовпевненим заступником архітектурної

- Чим завдячую ? - Запитує розтягнувши губи у посмішці від якої я й досі пливу. Боже, чому він такий красивий ? - Привіт, я у справі прийшла. - Це вже цікаво, й чим я можу тобі допомогти ? Невже голубки вирішили купити собі квартиру в новобудові ? - Не приховуючи неприязні говорить Макс. - Ні, - грубо відрізаю, - Я до Влада прийшла, але твоя адміністратор не знає