Фредеріка Фома - Більше ніколи , Фредеріка Фома

- Чим завдячую ? - Запитує розтягнувши губи у посмішці від якої я й досі пливу. Боже, чому він такий красивий ? - Привіт, я у справі прийшла. - Це вже цікаво, й чим я можу тобі допомогти ? Невже голубки вирішили купити собі квартиру в новобудові ? - Не приховуючи неприязні говорить Макс. - Ні, - грубо відрізаю, - Я до Влада прийшла, але твоя адміністратор не знає такого, тому довелось прийти до тебе. Де я можу його знайти ? - Стараюсь зберігати спокій. - Я за твоїм чоловіком не слідкую. - Пирхає Максим відкинувшись на кріслі. - Максе. Він же тут працює. - Юля, я його звільнив ще два місяці тому. Й гадки не мою де він й з ким. Й тому Дана не знає його. - Колишній перебиває мене на пів слові. - Як звільнив.... але ж...

Пролог

Юля

- Юль... -  Влад  обіймає мене заду, ніжно цілує вушко, поки я знімаю свою сукню. 

 - У мене місячні. - Впираюсь руками в його руки, вириваюсь з обійм. 

 - Ти казала це минулого разу. - Розчаровано бубонить, але відступає.  

 - Так, бо минулий раз, був якраз місяць тому. Якби ти частіше бував вдома... 

 - Не починай. - Розчаровано видихає лягає на ліжко. - Я не винен, то все твій колишній, закидує мене роботою, що й ніколи продихнути. Він й досі злий...

 - Влад, це ти не починай. - Фиркаю, вдягаю махрову піжаму й відразу залажу під ковдру. 

 - А можливо ми трішки попустуємо ? - Чоловік залазить до мене під ковдру, кладе руки на талію, притискаючись до моїх сідниць своїм збудженням. 

 - Фу, перестань. Ти ж знаєш як я до цього відношусь. 

 - Ти до всього так відносишся. Ні мінету від тебе не дочекаєшся, ні в дупу не хочеш. - Розчаровано видихає, перекочується на інший кінець ліжка. 

 - Ти знав на що йшов. - Бісить вже. Його збоченці фантазії доводять мене до сказу. Ну не хочу я цього, що з того ? Мені й звичайного сексу вистачає. Ну якби він у нас був. 

 - Я думав все зміниться, коли ти підростеш. 

 - Щось не подобається ? - Ледь не викрикую, - тоді шукай собі ту, яка дасть і в дупу й зробить тобі мінет. Дістав вже. 

  - Чорт. Договоришся, що так і буде. - Він різко встає з ліжка прямує до шафи. Звідти починають летіти речі, прямо на підлогу. Він це робить навмисно, знаючи як сильно це мене дратує. А потім довго вдягається, чекаючи на мою реакцію. Так не дочекавшись ні слова від мене Влад йде, гучно гримнувши вхідними дверима. 

 - Сучий син, ще й образився. - Бубоню сама до себе, підбиваючи подушку. Він завжди так робить. Йде бозна куди як тільки вибісить мене. А потім повертається з букетом квітів та щиросердечним вибаченням. До біса його. Ще один такий закидон й ми розїйдемось як в морі кораблі. 

Так цей покидьок зник на два дні, і я вже почала хвилюватись. Я дзвонила декілька разів, а він не відповідає. Його друзі теж не знають де він. А ж раптом щось сталося ? А я тут грішу на нього. 

 У свій вихідний рушаю на роботу до Влада. Якщо він там, то йому буде непереливки. Вискажу все що накипіло. Через якусь дрібницю не приходити додому два дні, ну це вже занадто. Я ж тут з розуму сходжу. 

Заходжу в офіс на рецепції мене зустрічає молода дівчина з приємною посмішкою на обличчі. 

 - Доброго дня, чим можу допомогти ? - Видає дівчна як тільки я підійшла до стійки. 

 - Доброго дня, я прийшла до Влада Карася. Він на місці ? 

 - До кого ? - Гарна працівниця, не знає хто працює у фірмі. Стримуюсь щоб не закотити очі. 

 - Він працює тут менеджером з продажу. - Додаю. 

 - Вибачте, я тут новенька, ще не знаю всіх. Ее... - бачу що дівчина розгубилась. Й чомусь мені стало її шкода. 

 - Гаразд, тоді я до Остапчука Максима. - Він точно знає де мій чоловік. От тільки зустрічатись з ним мені не дуже хочеться. Та й не думаю що він зрадіє моїй появі. 

 - Ви записані ? 

 - Ні, але він прийме мене, повідомте що прийшла Юля Зайцева. - Надіюсь що прийме. 

 - Одну хвилину. - Вона швидко набрала номер на робочому телефоні, повідомила Максу що я прийшла, а потім з посмішкою вказала на двері ліфту. 

 - Дякую. - Кидаю їй та йду.

Чому серце так тарабанить ? Ми не бачились з часів універу, але це ж не привід так хвилюватись, у мене навіть долоні пітніють. Так ми розійшлись на погані ноті, а після я ще й почала зустрічатись з його найкращим другом. Те що він мене не дулюблює, ще м'яко кажучи. 

Глибокий вдих затим видих, стукаю. 

 - Заходь. - Чутно голос від якого біжать мурахи. 

Неквапливо відчиняю двері, задираючи гордо голову крокую вперед до робочого столу за яким сидів він. А він ані краплі не змінився, такий же красивий лише мужнішим став, ще й підкачався, дивиться на мене проникливо. Ніби шукає щось знайоме. Але я вже не та Юля, яку він знав. 

 - Чим завдячую ? - Запитує розтягнувши губи у посмішці від якої я й досі пливу. Боже, чому він такий красивий ? Це його чорне волосся, зачіска, щетина. 

 - Привіт, я у справі прийшла. 

 - Це вже цікаво, й чим я можу тобі допомогти ? Невже голубки вирішили купити собі квартиру в новобудові ? - Не приховуючи неприязні говорить Макс. 

 - Ні, - грубо відрізаю, - Я до Влада прийшла, але твоя адміністратор не знає такого, тому довелось прийти до тебе. Де я можу його знайти ? - Стараюсь зберігати спокій, хоча в середині все тремтить. 

- Я за твоїм чоловіком не слідкую. - Пирхає Максим відкинувшись на кріслі. 

- Максе. Він же тут працює. 

 -  Юля, я його звільнив ще два місяці тому. Й гадки не мою де він й з ким. Й тому Дана не знає його.  - Колишній перебиває мене на пів слові.

 -  Як звільнив.... але ж... - у мене ступор. Що ? Але ж Влад мені говорив що працює днями й ночами. Бо Макс йому проходу не дає. 

 - Взяв і звільнив, за його вічні прогули та погану роботу. Він вічно прикривався тобою. То ти хворієш, то в лікарні, то ще щось. З такою історію хвороб як у тебе, я дивуюсь що ти сюди прийшла на своїх двох. - Не приховуючи сарказму говорить він. Я просто не вірю своїм вухам. Невже Влад мені брехав. Але якщо він не тут, то де тоді ? Де він пропадав весь цей час, коли я думала що він на роботі ? 

 - Бісів брехун. - Вилітає з рота. 

 - Ти сама його обрала. - Не міг не вколоти. - Слухай, у мене не має часу на ваші милодрами. Якщо це все, то двері ти знаєш де знаходиться. - Не дуже то доброзичливо сказав Максим. 

 - Дякую що приділив мені час. Й вибач. - Піднімаюсь з місця та йду до дверей. 

 - За що ? - Кидає мені в спину. 

 - За все. - Тихо додаю та йду. 

Такого я точно не очікувала. Я бачила що Влад змінився, постійно кудись зникав, часто не приходив ночувати, виправдовувася тим що Максим його відправяє у відрядження до іншого міста. Почав звинувачувати мене, нібито я підбила його на роботу у фірми Макса. Хоча я цього не хотіла. Й ще тоді просила його не йти, бо це буде незручно для нас усіх. Але ж Влад впертий, йому не подобалось що я заробляю більше за нього, а у Максима з'явилось місце, й хтось з спільних друзів сказав йому про це. Влад не довго думаючи пішов до нього, й диво Макс його взяв. Після того все й почалось. Влад став закритим, вічно злим, все йому не подобалось. Він навіть на корпоративи ходив без мене, боявся що Макс оскаженіє побачивши нас разом. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍