Лялька... гарна до одурі, але неймовірно дурна. Мені її нав'язали – я не просив про нову секретарку. Але власник компанії, за сумісництвом – її батько, вирішив інакше. Тепер мені потрібно придумати, як позбутися цієї егоїстичної відьми. Та хоч би вона, зваливши звідси, не прихопила з собою моє серце.

Вже майже рік я зустрічаюсь зі своїм начальником. Все почалося як невинна забава, але тепер у нас все серйозно. І особливо після спекотної ночі я бачу на тесті дві смужки. Ще б бути точно впевненою що ніч я провела саме з ним...Тому що його наглий брат-близнюк і по суті діловий партнер компанії старається переконати мене зовсім в іншому.

Ти моя дружина! - перше, що сказав мені чоловік, якого я побачила, розплющивши очі. Я тебе ніколи в житті не бачила! Який перевертень? Яка пара? Я нічого не відчуваю... поки що. Я не хочу народжувати тобі дитину! Я хочу додому.

Я розраховував, що це буде розвага на один раз, після якої я навіть не згадаю обличчя танцівниці клубу, однієї з багатьох. За стільки років самотності я звик до подібного розвитку подій. І мені так навіть комфортніше. Та цього разу щось пішло не так. — Я згідний на будь-яку ціну, — мій розум був одурманений цією жінкою. Я хотів її так, як ніколи та нікого у цьому

— Що ти влаштовуєш, Надю? Хіба ми не обговорили все? Чому ж тоді ти поводишся так, ніби я тебе образив? Принижуєш себе на очах у нашої доньки. Тобі самій подобається твоя поведінка? — Мені боляче. — Але чому? Ти теж хотіла розлучення. Ми домовились йти далі. А тепер це. Ти матір моєї дитини, хочеш щоб я тебе зненавидів? — Я кохаю тебе, хіба не розумієш? — кажу це і

– Так, значить, не кинеш? – Нізащо не кину. Хіба, що накажеш. Але тоді я помру, – зізналась Аліса. – Не накажу... Я збожеволів від тебе раз і назавжди, та з кожним подихом ти стаєш мені все ріднішою. До тебе я навіть не здогадувався, яким прекрасним може бути світ. Тепер я хочу прожити в твоїх обіймах років сто, а потім попрошу у Бога ще вічність для нас.

Сільсія спадкоємиця королівського трону, яка про це нічого не знає. Вона з легкістю закохується, не підозрюючи, що її хочуть використати. Адріан грає свою роль, задля отримання бажаного. Почуття не для нього. Він припускається страшної помилки, коли межа між грою та справжнім стирається. Роувен забороняє собі почуття, щоб виконати обов’язок перед короною. Зрештою,

— Не чіпайте його! — На що ти готова, щоб зупинити хоч одного з нас? – його шепіт занадто близько, щоб я не розчула. Як уявляю себе хоч з одним із них, моторошний клубок підходить до горла. — Я ніколи, ні за що не буду з тобою спати! Ворон заливається гучним реготом, втім як і всі інші хлопці. — Спати? Ми що в садочку? Запам'ятай білочко, я ні з ким не сплю, - шипить

Книга 1 Бажання справедливості — це моє прокляття, а норовливість — моє ДНК. Я примудрилася перейти дорогу його сім'ї, ще не знаючи, що таку поведінку він не пробачає. Треба було б зупинитися відразу, але в мені геть відсутній інстинкт самозбереження. Він захоче провчити мене, а може і приручити... Не знаю, чим закінчиться ця історія... але одне питання точно не

Владний бос, підлегла із характером… Він звик бути головним всюди, підкорювати будь-кого, хто опиняється поруч. А жінки для нього – взагалі особи другого сорту. З ними можна тільки бавитися та приємно проводити час. Вона категорично не підкоряється нікому. Життя навчило її захищатися та не вірити людям. Довіритися можна тільки тому, в кому впевнена на сто відсотків.