Головний герой оповідання, відомий драматург, переглядає листи від своїх шанувальників, коли один загадковий конверт привертає його увагу. Цей конверт надійшов з театру, який згорів багато років тому незадовго до свого відкриття.

Над всім людством нависають чудовиська, що можуть прокинутися в будь який момент, і знищити цей вид раз і назавжди.

Двоє потрапили на острів Грімлей. Жителі острова поводяться якось дивно. Настає час Х, який змінює все. Чи виберуться герої звідти живими – велике питання.

Едан, молодий хокеїст, який з нетерпінням чекає літа і всього найприємнішого, що воно для нього готує. Відправившись на змагання до штату Мінесота, він зустрічається з різними труднощами, які неочікувано влітають в спину і змушують Едана губитися в собі та боятися себе. Ця історія навчає виправляти свої помилки, розуміти і приймати себе та свої емоції, додати

— Чому я зрадив? А ти себе бачила? Я відсахуюсь, як від ляпаса. Стаю якраз навпроти невеликого дзеркала, що висить у палаті. Після пологів я виглядаю змарнілою і сірою. — Ти гарна, Ясю. Дуже гарна, але ти… наче забула, що жінка. Ти постійно в дітях, з ними. Я приходжу додому й чую лише про них. А я хочу жінку, розумієш? Гарячу, відверту, справжню. Через сім років

Хто ж з нас не пам'ятає цю фразу "Ми всі маленькі люди", та іронічну відповідь про "Маленьку Люду". А що як ми іноді теж в житті вчиняємо, як Маленька Люда. Не можемо постояти за те, у що віримо, боїмося образити і через це страждаємо самі. Це невеличке оповідання - своєрідна рефлексія на поняття "маленька людина" і привідкриває завісу,

Коли когось втрачаєш, здається, ніби втратив частинку самого себе. Але доля, іноді, робить несподівані подарунки, які можуть змінити все життя.

“В обіймах самотності” — це зворушлива історія про хлопця, який стикається з булінгом і ненавистю в житті. Пройшовши шлях від безнадії до самоусвідомлення, він відкрив для себе справжню цінність, приймаючи свою унікальність. #плането_я_тут

В нас набагато більше спільного, ніж ти думаєш.

За своє не довге життя Чонін встиг пізнати багато поганих речей. Саме тому вибудував навколо свого серця кам'яні стіни, неначе неприступну фортецю. І насправді людям важко підібратися до нього. Але Кріс з його милими ямочками, заразним сміхом і абсолютно світлою душею зміг не просто увійти до цієї фортеці, а й — поселитися там назавжди.