Лео Нур - Останній постріл , Лео Нур

- Дід діду!!! - старий важко розплющував очі - Партизани в село прийшли. 

Сон в старого , як рукою зняло

- Ховайся до погреба. Миттю!!! - закричав старий. Молоденька , струнка чорнява дівчина , відкрила погребу у хаті , і запригнула в середину. 

- Оксана! - прокричав дід їй в слід закриваючи погріб - Сиди тихо. 

 Не встиг дід закрити погребу ,як двері з гуркотом вилетіли. Сморід болота , в перемішку з сивухою , вдарив в ніс старому. У дім увірвалися четверо. 

- Горілки і харчів. - звелів старший в шкірянці, розмахуючи Наганом.

- Зараз зараз . - дід виставив на стіл все що мав. Картоплю запечену , сало, самогонку .

- А де твоя онучка? - з набитим ротом запитав головний. 

- Так у тітки…

- Ой брешеш. - розмахуючи револьвером, запихуючи картоплину до рота , сказав старший.- Бачили її тут.

- Ну інколи навідує…

- ДОСИТЬ!!!- старший вскочив з місця. Наставивши наган на старого , прошипів - Брехати мені ще будеш , куркульське поріддя. - повернувся до своїх - Обшукати дім. І ретельно шукайте.

- Ні!!!- закричав дід , накидаючись на партизан. 

- Ах ти ж гад. - прошипів головний , з отмашу вдаривши старого руків'ям револьверу. 

 Темрява окутала діда , і свідомість полишила його

-Діду!!! Діду!!!- крик онучки привів до тями старого. Свідомість поверталася шматками , плямами в очах. 

 Коли свідомість остаточно повернулася , дід побачив заплакані сірі очі дівчини. 

- Оксаночко! - обхопив її за плечі старий - Онучко! Ці звірі з тобою нічого не зробили. 

- Ні діду - вона впала в його обійми- Заспокойся дідусь. Все добре. Я заховалася за стінкою. Вони мене не знайшли. 

- Слава тобі Боже. - старий перехрествся.

 Оглянув свій дім. Розбитий посуд, розкидані речі, натоптаний бруд.

- Це ж до поки таке лихо з нами буде то?- зі слізьми на очах запитала дівчинка.

- Не знаю онучко. Не знаю.

 Дзвін переполошив все село. 

- Що сталося? - питали селяни один в одного , біжучі в центр села. 

 Ніхто нічого не знав. Ніхто нічого не розумів. Підхоплений людським потоком дід помчав разом з рештою.

- Закрийся! Нікому не відчиняй!- крикнув він онучці.

 Разом з односельцями прибіг до центру. Стоячи на пеньку ,в рейсу бив чоловік в окулярах , років сорока п'яти. Бургомістр, або як по старому його звали Голова.

- Панове односельці - почав посадовець - Я знову був у місті. Німецьке командування не буде втручатися…

- ООО!!! Знову!!! - почали лунати крики. 

- Але зачекайте. - він зіскочив з пенька, і підійшов до воза. Знявши тканину , він оголив купу гвинтівок і пістолетів. - Але вони дали нам зброю, аби ми могли захищатися. То ж панове односельці , хто бажає боронити свій дім , записуйтеся в самооборону.

- Слухай дід, ну ти то куди прешся. - сказав голова старому.

- Німці дали нам зброю , і сказали самим захищатися.

- У них також зброя є.

- Ну що ж - сказав Дід, пересмикуючи затвор ТТ - Подивимося за ким буде останній постріл.

- А він мені подобається. - сказав здоровань в німецькій формі з пов'язкою поліція на руці- Бойовий такий. Беремо з собою. 

- Добре. - зітхнув, записав у список. 

- Шикуйся. - скомандував старший.

 Взявши пістолет і гвинтівку , старий став в стрій. 

- І так панове, ви записалися в ряди самооборони. Тепер захист ваших домівок , ваших рідних , лише у ваших руках. І скоро бандити з лісу , сюди прийдуть.

Дід лежав в засідці за забором дому. Нічне сяйво, розсіялося факельним вогнем. Чорні постаті, у світлі смолоскипів , наближалися до села. В повітрі лунали постріли.

- Захищатися надумали!- кричав командир партизан - Спалити все! 

 Будинки займалися від закинутих смолоскипів.

- Чого ми чекаємо ?- крізь зуби процідив напарник діда. Ще зовсім молодий хлопчак , ледве вісімнадцять виповнилося.

- Коли всі зайдуть. А поки лежи і не шевелився.

- Вогонь !!!- почулася команда старшого . 

З засідки, в спину партизаном полетіли кулі. По переду з будинків пролунала стрілянина. 

- Тікаймо братва. 

  Опинившись в вогняному кільці , партизани ринулися назад. Вибух пролунав поряд. Оглушений дід , обернувся. Сусідню позицію накрило гранатою.

 Припавши до рушниці , він вистрілив. Один партизан упав. Але троє встигло проскочити, перш ніж вогнем з сусідніх позицій , закрили діру.

- Ну вже ні. - дід вихопив ТТ - Не втечите. 

 Розрядивши всю обойму, він поклав замертво прорвавшихся. Ще через декілька хвилин , партизани були знищені. 

 Загасивши пожежу, стали збирати тіла. Приволокли командира в шкіряній куртці , і дід смачно плюнув в обличчя не вдалого гвалтівника і бандита. 

Кінець