– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу. – Ні! – карбує. – Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю. – Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому. Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу. – Цей поцілунок нічого не означає! –

– Не йди, будь ласка, я маю дещо тобі сказати… – Боже, Віталіно, ти серйозно? – Він посміхається. Я майже не впізнаю свого чоловіка. Свого дбайливого, люблячого… Чоловіка. – Це важливо! – Ти бачила її. Ти знаєш правду. – Він киває своїм словам. – Мені набридло ховати її. – Будь ласка, вислухай мене… – І що ти скажеш? – я здригаюся від його голосу. – Що любиш мене? Я

Мілана - палка шатенка з перчинкою, цього року закінчила економічний університет. Щоб вдало використати, свої набутті знання, тато пропонує їй влаштуватись в одну із найвпливовіших компаній країни, для цього він усіма силами, намагався дістати для своєї донечки, місце для роботи. Але хто ж знав, що невдале знайомство з самовпевненим заступником архітектурної

У нас в університеті є власний Тор. Віктор Йосипович Гриневич - неймовірно харизматичний, прекрасний, розумний, з громоподібним голосом, мов у бога грому. Усі дівчата нашого факультету закохані у нього. Ну й мене не оминула така доля. Тим паче я знаю його набагато краще, аніж інші, бо він мій науковий керівник та ще й віднедавна ми з ним працюємо разом. І по всій

- Чим завдячую ? - Запитує розтягнувши губи у посмішці від якої я й досі пливу. Боже, чому він такий красивий ? - Привіт, я у справі прийшла. - Це вже цікаво, й чим я можу тобі допомогти ? Невже голубки вирішили купити собі квартиру в новобудові ? - Не приховуючи неприязні говорить Макс. - Ні, - грубо відрізаю, - Я до Влада прийшла, але твоя адміністратор не знає

Я власник великої юридичної компанії. Впевнений в собі чоловік, який завжди знав чого хоче і так само завжди отримував бажане. В моєму житті все прораховано і продумано до дрібниць. Тиждень тому, я зробив пропозицію дівчині, з якою зустрічаюсь.Діана дуже гарна і розумна дівчина.Ми чудово підходимо один одному.Моє життя мене цілком влаштовувало і йшло за планом, поки

БЕЗКОШТОВНО! - Привіт, - на порозі мого будинку стоїть чоловік моєї мрії. Серйозно! Виліплене мужністю підборіддя, спокусливий розріз темних очей, створена магнетичною аурою чарівність. Офіційно заявляю, що всіх мужиків із любовних романів посилаю у вільне плавання, бо я знайшла свій ідеал. Тримайте мене семеро, я зараз впаду! - Ти залишала заяву в поліції, - голос,

Він - батько мого хлопця. Мій перший чоловік. А ще ... він новий ректор мого університету. - Що ти тут робиш? - Каже чоловік, а я боюся підняти на нього погляд. - Я прийшла до Вашого сина ... - Розповісти про те, що було між нами? - Робить крок, заганяючи мене в кут. - Ні, мені ... - Мало? Скучила і хочеш ще? - Відчуваю його подих на своїй шкірі. Чую як провертається

Кажуть, що осінь - це пора дощів, депресій та гарячої кави. Можливо, для когось воно і так, але не для мене. Принаймні, не тепер. Мені ця осінь подарувала найтепліші спогади, нових друзів та хлопця, про якого я навіть не могла і мріяти.

Коли життя закидає тебе на саме дно — ти хапаєшся за будь-яку нагоду, аби видертися звідти. Так сталося і зі мною. Коли моя найкраща подруга запропонувала стати її особистим шпигуном та влаштуватися на посаду помічниці чоловіка, щоб дізнатися: чи зраджує він їй чи ні? Я схопилася за цю можливість руками та ногами, бо грошей у кишені залишалося на останню вечерю. Але