Попіл нашого кохання ( продовження книги Кохання що вбиває) Вона була його болем. Його одержимістю. Його єдиною слабкістю. Дар’я Сергєєва була поруч усе життя, навіть тоді, коли він намагався вирвати її зі своїх думок. Він ненавидів її за те, що вона ніколи не обирала його. Він кохав її до безумства, до темряви в очах, до бажання знищити кожного, хто ставав між ними.

Випадкові зустрічі ніколи не стаються просто так.Усе що робиться колись приведе то хорошого чи поганого результату. Ніколи не знаєш що чи кого зустрінеш на новому місці .Можливо саме в той момент ти дивився у вічі своєму першому і останьому коханню. Своїй майбутній улюбленій дружині чи коханому чоловікові. Варто озирнутися навколо поглянути на цей яскравий світ, на

Я мчав майже під 100 км/год не дивлячись на обмеження швидкості в 50 км/год по місту. Настрою не було зовсім, і щоб хоч якось розбавити цей і без того хмурий день увімкнув радіо в машині, з відти пролунала "100лиця – На пафосі": "Ти така на пафосі, на пафосі, а я до тебе на зеленому "Ланосі". Смішку не зміг стримати, бо колір мого авто саме

- Мамо, заберіть мене з собою, я хочу додому! - схлипувала дівчина в спідницю матері стоячи на колінах - Благаю! Я робитиму все, що накажете. - Ще чого! Всралася ти мені триста років! - визвірилася жінка та відштовхнула дочку ногою, та так сильно, що та юзом проїхалася по коридору - Залишаєшся з тіткою Ганною. Працюватимеш в поті лиця, хоч в три зміни. І не дай бог -

- Де ти вже, зміюко, лазиш, коли ти мені так потрібна?! - Привіт мамо, і я тебе дуже рада бачити. - Та не транди вже! Рада вона. Ти будеш рада коли я вже нарешті ґиґну нахєр, і мрієш загребсти вже мій будинок. Та хєр ти вгадала! Я якраз тобі й дзвоню, щоб поділитися з тобою радісною новиною. До мене сьогодні приїздив нотаріус і допоміг мені зіставити заповіт. Та не

Дід вилупився потираючи руками очі, сподіваючись що йому привиділось, але ж тут хліб жалібно заволав - Що ви робите? мені ж боляче! Дід і зовсім хряснувся на сраку, а бабця рухнулась на лавку і заволала - Чур мене! Чур! Ізийди не чиста сила! Дід схопився за дровиняку біля пічки, підскочив, і тільки но хотів гепнуть хлібину, як той побачив наближаючий до себе дрин і з

Ця історія починається з відкриття талановитого вченого Юлія, який винайшов еліксир вічності.

— Дмитре Олександровичу, — Катя змусила себе поглянути на нього. — Мені нічого не потрібно. Їдьте, не хочу вас затримувати. — А я не хочу залишати вас під дощем. Та ще й у такому стані. Відвезу вас додому. Зараз пів на сьому. Ваш чоловік вже повернувся з роботи? — Т-так, але… — От і добре. Він про вас точно подбає, — Дмитро завів двигун. — Їдемо. — Ні, не подбає! —

Знищити загони нежиті для некроманта в сотню разів легше ніж зізнатись в коханні. Але що робити, якщо почуттів немає? Чи зможу я - Вів'єн Олітелі оживити померлі почуття? Чи вдасться мені віднайти внутрішній спокій і загасити жагу помсти? А можливо варто просто розплющити очі і прийняти свою долю.

Що може пов'язувати звичайну відьму і впливового герцога? Звичайно, що спільна таємниця. Та така, що колись змусила їх вступити у фіктивний шлюб на цілий рік. Коли кожен з них одержав те, що хотів, вони розлучились. Кожен пішов своїм шляхом. Кайра Вульф стала відомим і успішним зіллєваром, а Алекс Стоун - начальником управління магічного правопорядку і навіть встиг