Тімоті Снайдер - Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999

Polska zjednoczona, 1930.

113

Wandycz. Soviet-Polish Relations. — p. 209; Eidintas, Zalys. Lithuania in European Politics. — p. 70, 77; Ajnenkiel Andrzej. Od aktu 5-ego listopadu do traktatu ryskiego // Traktat Ryski 1921 roku po 75 latach / Wojciechowski Mieczyslaw (red.). — Torun: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 1998. — s. 27. Перебіг подій після 1939 p. був такий: польська поразка, радянське привласнення Вільнюса на користь Литви, а потім радянська окупація самої Литви.

114

Zeligowski Lucjan. Zapomniane prawdy. — London: Mildner and Sons, 1943. — s. 32–43; цитата Пілсудського з: Skaradzinski Bohdan. Fenomen litewsko-bialoruskich formacji Wojska Polskiego // Europa nie prowincjonalna / Jasiewicz. — s. 902. Див. також: Nowak Andrzej. Polska i trzy Rosje. — Krakow: Arcana, 2001. — s. 326–332.

115

Dabski Jan. Pokoj ryski. — Warszawa: Kulerskiego, 1931. — s. 78; Wojdylo Witold. Traktat w Rydze w koncepcjach politycznych obozu narodowego // Wojciechowski. Traktat Ryski 1921. — s. 53–55. Про другорядні мотивації Грабського див.: Kawalec Krzysztof. Narodowa Demokracja wobec traktatu ryskiego // Ibid. — s. 31–45. Про Василевського див.: Stoczewska Barbara. Litwa, Bialorus, Ukraina w mysli politycznej Leona Wasilewskiego. — Krakow: Ksiegarnia Naukowa, 1998. Про Пілсудського і Василевського див.: Wasilewski. Jozef Pilsudski: Jakim go znalem. — Warszawa: Roj, 1935.

116

Я маю на увазі: Доўнар-Запольскі. Гісторія Беларусі. Рукопис був завершений у 1926 р. Про радянське використання селянських і національних проблем у Польщі див.: Jackson George. Comintern and Peasant in East Europe, 1919–1930. — New York: Columbia University Press, 1966. — p. 22, 182 і далі.

117

Він вийшов у комуністичній Польщі: Mickiewicz Adam. Pan Tadeusz / Tlum. Bronislaw Taraszkiewicz. — Olsztyn: Pojezierze, 1984.

118

Традиційно в білоруській історіографії ставиться питання про те, що сталося б, якби в Ризі всі «етнічно білоруські землі» віддали радянській Білорусі; інше питання про те, що сталося би в разі створення білоруської незалежної держави. Обидві можливості не були реалістичними. Ця праця висуне менш захмарні гіпотетичні припущення, розглядаючи висунуті пропозиції, що з плином часу були відкинуті. Див.: Ладысев Уладзімір, Брыгадзін Петр. Рада БНР пасля Рыжскага дагавора 1921 р. // Беларускі гістарычны часопіс, 1 (1997). — с. 48–50.

119

Міхал Ромер з Каунаса Юзефу Пілсудському у Варшаву, 15 травня 1922 р. — див. у: Pasmo czynnosci ciagiem lat idace / Rosner Anna, Rosner Andrzej (red.). — Warszawa: Krag, 1992. — s. 158–162; про погром див.: Mendelsohn Ezra. The Jews of East Central Europe. — Bloomington: Indiana University Press, 1983. — p. 52; про 1918–1920-ті pp. див.: Lossowski. Stosunki polsko-litewskie; про 1920-ті рр.: Senn Alfred. The Emergence of Modern Lithuania. — Westport, Conn.: Greenwood Press, 1975.

120

Існував невеличкий пам'ятник Міцкевичу всередині академічного костьолу у Вільні.

121

Slowo (Wilno), 1 listopada 1924. — s. 1.

122

Myslakowski Piotr. Losy wilenskich pomnikow Mickiewicza // Biuletyn Stowarzyszenia Wspolnota Polska, pazdziernik 1998.

123

Про тогочасне Вільно див.: Mendelsohn Ezra. The Jews of East Central Europe. — Bloomington: Indiana University Press, 1983. — p. 11–84; Najnowsze dzieje Zydow w Polsce / Tomaszewski Jerzy (red.). — Warszawa: PWN, 1939. — s. 179–198. Див. також: Мілош Чеслав. Родинна Європа. — Львів: Літопис, 2007. — с. 69–78.

124

За польським переписом 1931 р. в місті проживало 195 100 осіб, з яких 65,9% поляків, 28,0% євреїв, 0,9% білорусів і 0,8% литовців. Литовські демографи визнали, що тоді в місті було мало литовців. Леонас Сабалюнас погодився на цифру 5,8% щодо міста та навколишніх територій, приєднаних Литвою в 1940 р. Eberhardt. Przemiany narodowosciowe na Litwie // Przeglad Wschodni, 1, 3 (1991). — s. 468–469.

125

Про білоруську культуру див.: Vakar. Belorussia. — p. 121–135; Wabiszczewicz Aleksander. Sytuacja szkolnictwa bialoruskiego na Bialorusi Zachodniej // Spoleczenstwa bialoruskie, litewskie i polskie na ziemiach polnocno-wschodnich II Rzeczypospolitej / Gizejewska Malgorzata, Strzembosz Tomasz (red.). — Warszawa: ISP PAN, 1995. — s. 190, 198; Litwin Aleksiej. Problem Bialorusi w oficjalnej polityce polskiej // Ibid. — s. 17–21.

126

Мілош. Родинна Європа. — с. 83.

127

Kasperavicius Algis. Relituanizacja i powrot do macierzy // Tematy polsko-litewskie / Traba Robert (red.). — Olsztyn: Borussia, 1999. — s. 103; Udrenas Nerijus. History Textbooks and the Making of the Nation State: Master s thesis. — Brandeis University, 1995. — p. 14.

128

Venclova Tomas. Native Realm Revisited, цит. за рукописом, сторінка 23, надрукована польською в Zeszyty Literackie, 70 (2000).

129

Цит. за: Neumann Iver. Poland as a Regional Great Power // Regional Great Powers and International Politics / Neumann Iver (ed.). — New York: St. Martins, 1992. — p. 134–135. Див.: Anysas M. Der litauische-polnische Streit um das Wilnagebiet. — Wurzburg: K. Triltsch, 1934. — s. 1–2, 10; Voldemaras Augustin. La Lithuanie et ses problemes. — Paris: Mercure Universel, 1933. — p. 15–18.

130

Eidintas, Zalys. Lithuania in European Politics. — p. 140–141.

131

Eidintas, Zalys. Lithuania in European Politics. — p. 122.

132

Crowe David. The Baltic States and the Great Powers. — Boulder, Colo.: Westview Press, 1993. — p. 83.

133

Eidintas, Zalys. Lithuania in European Politics. — p. 180–181.

134

Загалом про край див.: Wierzbicki Marek. Polacy i Bialorusini w zaborze sowieckim. — Warszawa: Volumen, 2000. — s. 155–156; про місто див.: Iwanow M. Sprawa przynaleznosci Wilna i problemy narodowosciowe na Bialorusi // Spoleczenstwa... / Gizejewska, Strzembosz. — s. 85–89.

135

Polski Slownik Biograficzny. — t. 18. — Wroclaw: Ossolineum, 1973. — s. 1, 514; Успаміны аб працы першых беларускіх палітычных арганізацый. — Мінск: Беларуская Савецкая Энцыклапедыя, 1991; McMillin Arnold. Die Literatur der Weissrussen. — s. 122.

136

Zepkajte Regina.