Тімоті Снайдер - Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
88
Про землю див.: Rodkiewicz. Russian Nationality Policy. — p. 79; про мову: Kurzowa Zofia. Jezyk polski Wilenszczyzny i kresow polnocno-wschodnich. — Warszawa: PWN, 1993. — s. 22–311.
89
У цьому сенсі польськість цих поляків нагадувала німецькість австрійських лібералів до часів масової політики в Австрії. Див.: Judson Pieter. Exclusive Revolutionaries. — Ann Arbor: University of Michigan Press, 1996.
90
Bardach Juliusz. O swiadomosci narodowej Polakow na Litwie i Bialorusi // Miedzy Polska etniczna i historyczna / Wrzezinski Wojciech (red.). — Wroclaw: Ossolineum, 1988. — s. 246–247; Смалянчук Аляксандр. Пстарычная швядомость и идеалагия палякаў Беларуси и Литвы на пачатку XX стагоддзя // Беларускі гістарычны агляд, 1, 2 (1995). — с. 32–40.
91
Наприклад: Romer Michal. Litwa. — Lwow: Polskie towarzystwo nakladowe, 1908. Про інші такі праці див.: Bardach. Polacy Litewscy // Belarus, Lithuania, Poland, Ukraine / Kloczowski Jerzy et al. (eds.). — Lublin: IESW, 1994. — p. 372–373.
92
Дані російського перепису 1897 p.
93
Eidintas, Zalys. Lithuania in European Politics. — p. 18; Motieka Egidijus. Poczatki nowozytnego panstwa litewskiego // Europa nie prowincjonalna / Krzysztof Jasiewicz (red.). — Warszawa: Rytm, 1999. — s. 224–231; Miknys Rimantas. Wilno i Wilenszczyzna w koncepcjach Michala Romera i krajowcow // Ibid. — s. 70; Berenis Vytautas. Problem dziedzictwa kulturowego Wielkiego Ksiestwa Litewskiego w ideologii litewskiego ruchu narodowego // Ibid. — s. 467–473.
94
Були спроби використати польську мову як засіб для повторної литовізації письменних верств: Bujnicki Tadeusz. Polskojezyczne pisarstwo Litwinow w Wilnie // Litwa / Lemanaite Greta, Bukowiec Pawel (red.). — Krakow: WUJ, 1998. — s. 117–122.
95
Підрахунки 1909 p., цитовані вище, показали 37,7% поляків і 36,8% євреїв. Згідно з російським переписом 1897 р., місто було на 40,4% єврейським і на 30,9% польським. Про торгівлю див.: Schoenburg Nancy, Schoenburg Stuart. Lithuanian Jewish Communities. — New York: Garland, 1991. — p. 354.
96
Порівняння Бешта та Гаона див. у: Rosman Moshe. Founder of Hasidism. — Berkeley: University of California Press, 1996. — p. 36–37. Про соціальні витоки сіоністів у Польщі див.: Mendelsohn Ezra. Zionism in Poland. — New Haven, Conn.: Yale University Press, 1981. Про політику асиміляції та націоналізм у Відні див.: Rozenblit Marsha. The Jews of Vienna 1867–1914. — Albany, N. Y.: SUNY Press, 1983. — p. 175–195. Див. також: Levisohn Joshua. The Early Vilna Haskalah: Doctoral dissertation. — Harvard University, 1999.
97
Tobias Harry. The Jewish Bund in Russia. — Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1972. — p. 46, 52–53; Minczeles Henri. Vilna, Wilno, Vilnius. — Paris: Editions de la Decouverte, 1993.
98
Kawym Stefan. Ideologia stronnictw politycznych w Polsce wobec Mickiewicza 1890–1899. — Lwow: Filomata, 1937; Kozlowski Jozef. «My z niego wszyscy...» — Warszawa: Czytelnik, 1978.
99
Ця оцінка базується на результатах виборів, зібраних у 2000 р. Джефрі Копстейном та Джейсоном Віттенбергом для їхнього проекту «Rethinking the Social Bases of Dictatorship and Democracy in Interwar East Central Europe».
100
У 1939 p. Ксаверій Пружинський пов'язав соціальне походження Дмовського з новим видом польського націоналізму: Pruzinski Ksawery. Niezadowoleni і entuzjasci. — Warszawa: Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1990. — s. 637–644. Тверезий вступ до цієї теми див. у: Walicki Andrzej. The Troubling Legacy of Roman Dmowski // East European Politics and Societies, 14, 1 (2000). — p. 12–30. Браян Портер оцінює модерний польський націоналізм як відмову від історичного часу: Porter Brian. When Nationalism Began to Hate. — Oxford: Oxford University Press, 2000. Див. також: Dabrowski Patrice. Folk, Faith, and Fatherland // Nationalities Papers, 28, 3 (2000). — p. 397–416. Пор. загалом: Wandycz Piotr. The Lands of Partitioned Poland. — Seattle: University of Washington Press, 1993; Kieniewicz Stefan. Historia Polska 1795–1918. — Warszawa: PWN, 1997; Polonsky Antony. Politics in Independent Poland. — Oxford: Clarendon Press, 1972.
101
Liulevicius Vejas. War Land on the Eastern Front. — Cambridge: Cambridge University Press, 2000.
102
Бич. Ад идеи аднаулення Речьи Паспалитау. — с. 174–175; цитата Василя Захарки з Kipel and Kipel. Byelorussian Statehood. — p. 97.
103
Lubachko Ivan. Belorussia under Soviet Rule. — Lexington: University of Kentucky Press, 1972. — p. 24–25.
104
Smetona Antanas. Die litauische Frage. — Berlin: Das neue Litauen, 1917. — s. 29.
105
Page Stanley. The Formation of the Baltic States. — Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1959. — p. 30–97; Sukiennicki Wiktor. East Central Europe During World War I. — vol. 2. — Boulder, Colo.: East European Monographs, 1984. — p. 668–705.
106
Garlicki Andrzej. Wilna zadaja wszyscy // Tematy polsko-litewskie / Traba Robert (red.). — Olsztyn: Borussia, 1999. — s. 72.
107
Lossowski Piotr. Po tej i tamtej stronie Niemna. — Warszawa: Czytelnik, 1985. — s. 105. Щоб відчути литовське розчарування див.: Gabrys Juozas. L'Etat Lithuanien et Mitteleuropa. — 1917; Lituanus. La verite polonaise sur les Lithuaniens. — Lausanne: Bureau d'Information de Lithuanie, 1917.
108
Eberhardt Piotr. Wizje i projekty Polskiej Granicy Wschodniej w latach 1914–1921 // Przeglad Wschodni, 5, 2 (1998). — s. 348–351.
109
Wandycz Piotr. Soviet-Polish Relations, 1917–1921. — Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1969. — p. 110.
110
Senn Alfred Erich. The Great Powers, Lithuania, and the Vilna Question. — Leiden: Brill, 1966. — p. 55.
111
Смертельний удар (лат).
112
Davies Norman. White Eagle, Red Star. — London: Macdonald and Co., 1972; Zeligowski Lucjan. Wojna w roku 1920. — Warszawa:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999», після закриття браузера.
