Тімоті Снайдер - Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999

Okupacja Wilna przez Armie Czerwona // Spoleczenstwa... / Gizejewska, Strzembosz. — s. 305.

137

Crowe. The Baltic States. — s. 99–106; Bullock Alan. Hitler and Stalin. — New York: Knopf, 1992. — p. 645; Zepkajte Okupacja Wilna przez Armie Czerwona. — s. 302; Kasperavicius Algis. Stosunek wladz i spoleczenstwa Litwy do Polakow na Wilenszczyznie // Spoleczenstwa... / Gizejewska, Strzembos. — s. 307; Tarka Krzysztof. Spor o Wilno // Zeszyty Historyczne, 114 (1995). — s. 60; Sabaliunas. Lithuania in Crisis. — p. 151–153. Під час Другої світової війни столицею Литви залишався Каунас, хоча відповідно до конституції нею був Вільнюс. Саме в Каунасі японський віце-консул Тіуне Сугіхара видав 10 000 віз євреям, врятувавши 5 000 життів. Hillel Levine. In Search of Sugihara. — New York: Free Press, 1996.

138

Sabaliunas Leonas. Lithuania in Crisis. — Bloomington: Indiana University Press, 1972. — p. 153; Kasperavicius. «Relituanizacja i powrot do macierzy». — s. 108.

139

Запис від 9 липня 1941 р. Його щоденник зберігається у відділі рукописів (Rankrasciu Skyrius) бібліотеки Вільнюського університету під шифром F75–15. Далі — VUBR.

140

Уявною правовою підставою для цієї вимоги була угода з більшовицькою Росією від 12 липня 1920 р.

141

Kairys S. Is Vilniaus sugrizus? // Mintis, 10, 1939. — s. 130. Цит. за: Kasperavicius. «Relituanizacja». — s. 109.

142

Sabaliunas. Lithuania in Crisis. — p. 162. Див. також: Crowe. The Baltic States. — p. 143.

143

Щоденникові записи від 4 лютого 1940 р. і 21 березня 1940 р. // VUBR F75–13. Див. також: Tomaszewski Longin. Spoleczenstwo Wilenszczyzny wobec wladzy Litewskiej i sowieckiej // Spoleczenstwa... / Gizejewska, Strzembosz. — s. 329; Eberhardt. Przemiany narodowosciowe na Litwie. — s. 151.

144

Kasperavicius. Stosunek wladz i spoleczenstwa Litwy do Polakow. — s. 313; Zepkajte. Okupacja Wilna. — s. 310–314.

145

Eberhardt. Przemiany narodowosciowe na Litwie. — s. 153–154.

146

Ця книга не порівнює нацистський та радянський режими. У 1970–1980-х рр. таке порівняння було частиною західнонімецьких дебатів, де його співвідносили зі спадком Третього Рейху у сучасному західнонімецькому суспільстві. Провідником до Historikerstreit є праця: Maier Charles. The Unmasterable Past. — Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1988; також див.: Wehler Hans-Ulrich. Entsorgung der deutschen Vergangenheit? — Munich: Beck, 1988. Важливою англомовною збіркою є: Reworking the Past / Baldwin Peter (ed.). — Boston: Beacon Press, 1990. У 1990-х рр. дебати про порівняння перенеслись до Франції, тоді як традиційні лояльності до комунізму ставились під питання після розпаду СРСР. Див. особливо: Фюре Франсуа. Минуле однієї ілюзії: нарис про комуністичну ідею у XX столітті. — К.: Дух і Літера, 2007; див. також мою рецензію: Coming to Terms with the Charm and Power of Soviet Communism // Contemporary European History, 6, 1 (1997). — p. 133–144. Аргументи міжнародної збірки Courtois Stephane (ed.). Le livre noir du communisme. — Paris: Robert Laffont, 1997, щодо жорстокості комунізму мали найбільший резонанс у Франції та Італії. Французькі та німецькі дебати перетнулись в Le Debat, 89 (1996).

147

Під прикриттям німецької влади радикальні литовські націоналісти закликали німців очистити Вільнюс від поляків і були розчаровані, дізнавшись, що німці мають інші плани. Див.: Kasperavicius. Relituanizacja. — s. 114–115.

148

Статистичний звіт за березень 1943 р. (34/67) // F. R1399, А1, В. 9; «Lagebericht. Wilna, IV А 1 (Gestapo)» // F. R1399, Al, В. 100; «An den Herrn Hoheren SS-und Polizeifuhrer Ostland und Russland Nord in Riga. Verhalten litauischer Sonderkampfverbande», 11 Mai 1944; «Lagebericht. Bandentatigkeit», 24 April 1944 // F. R1399, Al, B. 100, L. 1; Звіт командира CC Тітеля Скельну в Ризі, 15 Mai 1944 // F. R1399, Al, B. l06 — всі зберігаються в Литовському центральному державному архіві у Вільнюсі.

149

Porat Dina. The Holocaust in Lithuania // The Final Solution / Cesarini David (ed.). — Routledge: New York, 1994. — p. 160.

150

Arad Yitzhak. The «Final Solution» in Lithuania // Yad Vashem Studies, 11 (1976). — p. 43–48; Arad Yitzhak. Ghetto in Flames. — Jerusalem: Hava, 1980. — p. 43–48.

151

Kweit Konrad. Rehearsing for Murder // Holocaust and Genocide Studies, 12, 1 (1998). — p. 3–26. Про роль литовських євреїв за часів радянської окупації див.: Levin Dov. Baltic Jews under the Soviets. — Jerusalem: Hebrew University, 1994. Під час радянського міжвладдя автор був депутатом парламенту.

152

Arad. Ghetto in Flames. — p. 429–432; Dvorjetski Marc. Le Ghetto de Vil'na. — Geneva: Union O.S.E., 1946; щоденник Іцхака Рудашевського: Lithuania, 3 (1991). — p. 35–49; Mac-Queen Michael. The Context of Mass Destruction // Holocaust and Genocide Studies, 12, 2 (1998). — p. 27–48. Див. також: Stang Knut. Kollaboration und Massenmord. — Frankfurt am Main: Peter Lang, 1996. — s. 73–112.

153

Рівень смертності вищий, ніж це прийнято вважати, оскільки, мабуть, 15 тис. євреїв з Варшави та Центральної Польщі втекли до Вільна в 1939–1941 рр. Більшість із них знайшли свою смерть десь у Литві.

154

Novershtern Abraham. Yung Vilne // The Jews of Poland Between he wo World Wars / Gutman Yisrael, Mendelsohn Ezra, Reinharz Jehuda, Shmeruk Chone (eds.). — Hanover, Mass.: Brandeis University Press, 1989. — p. 386.

155

Tarka. Spor o Wilno. — s. 83.

156

Kasperavicius. Relituanizacja. — s. 117.

157

Советский фактор. — с. 73.

158

Teczka specjalna J. W. Stalina. Raporty NKWD z Polski 1944–1946 / Cariewskaja atiana i inni. — Warszawa: Instytu Studiow Politycznych Polskiej Akademii Nauk, 1998. — s. 48.

159

Ця тема обговорюється ширше у розділі 9.

160

Запис у щоденнику від 6 листопада 1944 р. // VUBR,