Платон - Апологія Сократа. Діалоги

ліриків Алкея і Сапфо (VI ст. до н. е.) — Продік називає варварським, бо в той час люди вчені й освічені орієнтувались на аттичний діалект.

144

52. Мешканці о. Кеосу славилися своєю порядністю.

145

53. Тут Сократ напівіронічно-напівсерйозно ідеалізує інтелектуальні здібності критян і спартанців (їх вклад у грецьку культуру був незначний).

146

54. Фалес, Піттак… — див. приміт. 5 до «Гіппія».

147

55. Солонові, афінському державному діячеві й поету, приписувано вислів: «Пізнай самого себе», Клеобулу — «Міра — найкраща річ».

148

56. Бо і хороший муж… — цитата з твору невідомого поета, яку знають також учень Сократа, історик Ксенофонт («Спогади», І, 2, 20), і Евріпід («Гекуба», 592).

149

57. Про виступи платних флейтисток і танцівниць на бенкетах для забави гостей див. Платона «Бенкет» (212 D — E) і Ксенофонта («Бенкет», II, 1).

150

58. Цитата з «Іліади» Гомера (X, 224). Це слова Діомеда, який разом з Одіссеєм вирушає на розвідку.

151

59. …жити приємно — це добро, а жити неприємно — зло. — Подібно висловлюється Платон у «Законах» (V, 732 Е — 733 А): «Треба хвалити прекрасне життя… і за те, що воно може дати те, до чого прагнемо, а саме: відчувати більше радості й менше горя».

152

60. Вимірювання, або вимірювальне мистецтво, — термін, який під впливом піфагорійців займає важливе місце у філософських розмірковуваннях Платона, особливо це видно в обчисленнях картини космосу в творах «Тімей» і «Держава».

153

61. …з прихильності до красеня Каллія… — гра слів, натяк на ім’я Каллія, бо по-грецьки «краса» — to kallos, «красивий» — kallos. Кінцівка витримана в іронічному дусі: чи варто було вести таку складну розмову лише заради красеня Каллія?

154

1. Фліунтці — жителі Фліунта, невеликого міста неподалік Афін.

155

2. Смертний вирок виконано через тридцять днів після його винесення.

156

3. …прикрасили вінком… — тобто увінчали лавровими гілками, тому що лавр був деревом, присвяченим Аполлонові.

157

4. Аїд — бог підземного світу, царства померлих, брат Зевса, Посейдона й Деметри або ж саме царство мертвих, що, за уявленнями давніх греків, містилося десь на краю світу або під землею.

158

5. …і ще якісь місцеві. — Із названих тут осіб найвідоміші — це Антісфен, засновник філософської школи кініків, а також Крітон і Менексен, іменами яких Платон назвав два свої діалоги.

159

6. Сіммій — приятель і слухач Сократа, автор трактату з галузі етики; Кебет — фіванець, учень Сократа; Евклід з Мегар — учень Сократа, засновник мегарської філософської школи; Федонд і Терпсіон — маловідомі особи.

160

7. Арістіпп із Кірени (грецької колонії в Африці) — учень Сократа, згодом засновник кіренської філософської школи, девізом якої була насолода; Клеомброт, за переказом, прочитавши діалог Платона «Федон», кинувся в море.

161

8. Егіна — острів у Саронській затоці між Аттикою і Пелопоннесом.

162

9. Одинадцять — колегія з одинадцяти архонтів, які здійснювали нагляд за в’язницями.

163

10. Ксантіппа — дружина Сократа, мати трьох його синів.

164

11. Евен — поет і ритор, учитель красномовства.

165

12. Платон зараховує філософію до музичних мистецтв, тобто таких, якими піклувалися Музи (це, крім музики, поезія, танець, театральне мистецтво, наука).

166

13. Філолай (з Тарента, грецької колонії в Італії) — піфагорійський філософ.

167

14. Таємне вчення — йдеться про вчення піфагорійців, зокрема про його «внутрішню» (езотеричну) частину, доступну лише для вибраних, які досягли найвищого ступеня посвячення.

168

15. …покладатися на свій слух і зір. — Згідно з Платоном, відчуття не можуть служити джерелом істинного пізнання. Джерелом такого пізнання є спогади безсмертної людської душі про споглядання нею світу речей ще до вселення її у смертне тіло людини.

169

16. …дорогими їм близькими…. — Ідеться про міфи про Алкесту, яка хотіла вмерти замість свого чоловіка Адмета, й Орфея, який подався в Аїд за своєю дружиною Еврідікою.

170

17. Мова про філософів (піфагорійців) і містиків (орфіків), які проповідували посвячення в таїнства.

171

18. …вакхантів обмаль. — Йдеться про учасників бучних свят на честі Діоніса-Вакха, на які приходили люди з тирсами — жезлами, оповитими плющем і виноградною лозою. Деякі з учасників, вакханти, впадали у священний транс.

172

19. …комічний поет. — Сократ став предметом насмішок із боку сучасних йому комедіографів — Арістофана, Евполіда, Телекліда, Каллія. Зокрема він був виставлений в карикатурному трактуванні у комедії Арістофана «Хмари».

173

20. Ендіміон — юнак-пастух, якого покохала богиня Місяця Селена. Вона просила Зевса зберегти її коханця молодим і гарним назавжди. Зевс здійснив її бажання і дав Ендіміонові безсмертя, але водночас приспав його навіки.

174

21. Анаксагор — див. приміт. 21 до «Апології».

175

22. Вчення про пригадування — один з наріжних каменів філософії Платона.

176

23. Пенелопа — вродлива й вірна дружина Одіссея. Двадцять років чекала вона на Одіссея, не маючи від нього жодної звістки. Багаті й родовиті юнаки сватались до неї, а Пенелопа пообіцяла, що назве ім’я свого обранця тоді, коли витче покривало на гробницю свекра. Вдень вона ткала, а вночі розпускала все, що зробила за день. Звідси пішов вислів «праця Пенелопи» — даремна робота.

177

24. …ластівка й одуд… — За давньогрецьким міфом, на солов’я, ластівку й одуда були перетворені афінянки Прокна, її сестра Філомела й чоловік Прокни, фракійський цар Терей, який зганьбив Філомелу й відрізав їй язика, щоб вона не розповіла про цей злочин. Зевс перетворив Прокну на