Платон - Апологія Сократа. Діалоги

співзвучних слів: meros (частина) і himeros (любовний потяг).

248

45. Гомериди — рапсоди, виконавці гомерівських поем; крім «Іліади» й «Одіссеї», Гомерові приписувано ще інші, ним не написані, тому вони названі «невизнаними».

249

46. Є припущення, що наведений дистих складений самим Платоном. Словом «Крилач» передано грецьке Птерот (від pte­ron — перо, крило).

250

47. Ганімед — син дарданського царя Троя, вродливий юнак, якого викрав на небо орел Зевса. Там він став виночерпієм богів.

251

48. …заразився хворобою очей… — У Стародавній Греції вірили, що можна заразитися, поглянувши на очі хворого очною хворобою.

252

49. Під трьома видами олімпійських змагань тут у переносному значенні треба розуміти шлях, тричі пройдений душею. Перемога здобувається тоді, коли душа тричі, тобто протягом трьох тисяч років, вибиратиме філософське життя. Оці три колобіги Сократ порівнює з трьома видами бігу на Олімпійських іграх.

253

50. …один із наших державних діячів… — Можливо, йдеться про афінянина Архіна, який виступав проти надання сицилійцеві Лісію афінського громадянства, дорікаючи йому, що той пише судові промови на замовлення клієнтів і через те немов продає своє красномовство.

254

51. Солодкий закрут — вислів, який виник від назви закруту на річці Нілі. Він скорочував дорогу від Навкратіса в гирлі Нілу до Мемфіса; водночас це місце було небезпечним для плавання. В античності цей закрут евфемістично називали «солодким» або «добрим», подібно до того, як Понт Евксинський (Чорне море) був названий «Гостинним» замість Понт Аксинський «Негостинний».

255

52. …із театру… — Народні збори в Афінах часто відбувалися в театрі Діоніса на схилі Акрополя.

256

53. Лікург — напівлегендарний спартанський законодавець; Солон (638—559 рр. до н. е.) — афінський поет і законодавець; його закони з 594 р. до н. е. мали демократичний характер; Да­рій I — перський цар, який прославився зміцненням і розширенням держави і при якому почалися греко-перські війни.

257

54. Сирени — напівжінки-напівриби, які чарівним співом приманювали мореплавців і вбивали їх; проплисти повз них означало уникнути смертельної небезпеки. За Гомером («Одіссея», XII, 39—54, 166—200) повз них проплив Одіссей, який наказав прив’язати себе до щогли, позатикавши вуха товаришів.

258

55. Міф про походження цикад від людей вигаданий Платоном і належить до безлічі міфів про перетворення людей на тварин, рослини, птахів тощо. До наших днів дійшов твір Овідія «Метаморфози» у 15 книгах, до якого увійшли давньогрецькі міфи про перетворення.

259

56. «…обходитися без їжі й пиття». — Навіть такий критичний мислитель, як Арістотель, у творі «Історія тварин» твердив, що цикадам для підтримання життя досить ранкової роси.

260

57. Було дев’ять Муз-богинь, покровительок літератури, мистецтва, науки. Це Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Ерато, Терпсіхора, Полігімнія, Уранія, Калліопа.

261

58. У книзі «Лаконські вислови» — збірнику влучних афоризмів спартанців, приписуваному Плутархові, є розповідь про лаконця, який у відповідь на чванливість одного бундючного оратора сказав: «Клянусь богами, не було й не буде мистецтва красномовства без істини».

262

59. Мистецтву красномовства, його суті та меті Платон при­святив діалог «Горгій».

263

60. Нестор — див. приміт. 22 до «Іона».

264

61. Паламед — див. приміт. 43 до «Апології».

265

62. Горгій — див. приміт. 6 до «Апології».

266

63. Елеат Паламед — мається на увазі Зенон з Елеї (Пів­денна Італія), давньогрецький філософ і оратор (бл. 490—430 рр. до н. е.), учень філософа Парменіда. Названий тут Паламедом, бо його докази за хитрістю нагадували вигадки міфічного Паламеда.

267

64. Пан — рогатий і козлоногий бог лісів і гаїв, опікун стад і пастухів.

268

65. Мідас — цар Фригії (країни в Малій Азії), відомий своєю пристрастю до золота, через що ледь не загинув від голоду. За те, що він у музичному змаганні між Марсієм і Аполлоном присудив першість Марсієві, розлючений Аполлон наділив його ослячими вухами.

269

66. Видозмінена цитата з «Одіссеї» Гомера (V, 193). Мова про Одіссея, який слідує за німфою Каліпсо.

270

67. У діалозі «Кратіл» (390 С) діалектик визначається як людина, яка вміє ставити запитання й відповідати на них; в інших діалогах Платон під діалектиком розуміє того, хто вміє зводити окремі конкретні часткові поняття до загального і, навпаки, ділити родове поняття на види.

271

68. Евен — див. приміт. 11 до «Федона».

272

69. Тісій із Сиракуз на Сицилії (V ст. до н. е.) — ритор, учень Коракса, вчитель Горгія, Лісія й Ісократа, автор підручника риторики.

273

70. Продік — див. приміт. 7 до «Апології».

274

71. Гіппій — див. приміт. 8 до «Апології».

275

72. …наш гість з Елеї — тобто філософ Зенон. Коли він приїхав у Афіни, то познайомився з Сократом.

276

73. Пол із Акраганта на Сицилії — софіст, автор риторичних трактатів; одним з них був «Музей слів», або «Словесне святилище Муз». Лікімній — учитель Пола, поет, музикант, дослідник лексики давньогрецької мови.

277

74. Протагор з Абдер — див. приміт. 13 до «Гіппія».

278

75. Халкедонець — згаданий вище Трасімах.

279

76. Еріксімах — син відомого лікаря Акумена (див. приміт. 2) і сам лікар. Разом зі своїми друзями Федром, Агафоном і Павсанієм учасник зустрічі знаменитих софістів у домі Каллія («Протагор», 315 С) і розмови в домі Агафона («Бенкет», 176 D).

280

77. Адраст — міфічний цар Аргосу, учасник походу сімох проти Фів. За переказом, він красномовно переконав афінського царя Тесея похоронити тіла вождів, які пішли з Полініком на Фіви й загинули в бою. Припускають, що під «медоустим Адрастом» Платон