Платон - Апологія Сократа. Діалоги

слова з «Одіссеї» Гомера (IV, 582).

112

20. Павсаній-керамеєць — учасник діалогу Платона «Бенкет», походив з дему Керамік, передмістя Афін, де мешкали гончарі.

113

21. Агафон — пізніше знаменитий афінський поет кінця V ст. до н. е., сміливий новатор у грецькій драматургії, тому що намагався звільнити трагедію від тісного зв’язку з міфологією, писав п’єси на вигадані сюжети з вигаданими особами.

114

22. …обидва Адіманти… — один з них, син Левколофіда, афінський стратег, противник демократії, брав участь у битві при Егоспотамі в 405 р. до н. е., попав у спартанський полон.

115

23. Крітій — афінський державний діяч, поет і оратор; після падіння демократичного ладу в Афінах у 404 р. до н. е. стояв на чолі так званих «Тридцяти» — колегії олігархічних правителів Афін — і відзначався жорстокістю. Платон присвятив йому діалог «Крітій» і згадує його в інших творах.

116

24. Гесіод — давньогрецький епічний поет VIII—VII ст. до н. е., автор поем «Труди і дні» та «Теогонія».

Сімонід Кеоський (559—461 рр. до н. е.) — видатний давньогрецький лірик, автор епінікіїв, дифірамбів, епіграм, сколіїв, тобто застільних пісень.

117

25. Мусей — див. приміт. 20 до «Іона».

118

26. Ікк — атлет, переможець на Олімпійських іграх, теоретик гімнастики, вчив, що тілесні вправи ведуть до моральної стриманості.

119

27. Геродік — гімнаст і лікар, учитель Гіппократа Коського, утримував гімнасій в Афінах, застосовував гімнастику в лікувальних цілях.

120

28. Агафокл, Піфоклід — музиканти; Агафокл був учнем Піфокліда і вчителем Дамона, який вчив музики Перікла.

121

29. Зевксіпп (Зевксіс) — славетний давньогрецький живописець (друга половина V ст. до н. е.), уродженець міста Гераклеї в Південній Італії.

122

30. Орфагор Фіванець — знаменитий флейтист, учитель фіванського полководця Епамінонда.

123

31. Доброчесність, про яку тут ідеться, є предметом обговорення в діалозі. Для грецького терміну «arete» важко знайти в українській мові однозначний відповідник (найкращим нам видалося слово «доброчесність»), оскільки в давньогрецькій мові він означав сукупність моральних і громадянських якостей. У «Протагорі» під словом «arete» розуміється громадянська чеснота, вміння займатись державними справами.

124

32. Аріфрон — брат Перікла.

125

33. Прометей і Епіметей — за міфом, брати, сини титана Япета й німфи Клімени. Як указують самі ймення, Прометей — «передбачливий», «той, що думає наперед», Епіметей — «той, що думає після», «нерозумний». Прометей викрав вогонь з Олімпу й подарував людям, чим урятовано людський рід від голоду й холоду. За це Зевс велів прикути його до однієї зі скель Кавказу, де щоранку орел гострим дзьобом рвав йому печінку, аж поки Геракл убив орла й визволив титана.

126

34. …сторожа Зевса. — Влада і Сила. Вони привели Прометея на Кавказ, де прикували його до скелі.

127

35. Гермес — син Зевса, вісник богів, славився незвичайною меткістю.

128

36. Благородний вплив ритму й гармонії на фізичний і духовний стан людини приписували музиці піфагорійці, про це говорить Платон в інших творах.

129

37. Ферекрат — афінський комедіограф (V ст. до н. е.), що в комедії «Дикуни», поставленій під час свята Леней (січень) 421 року до н. е., висміював афінян, які, розчарувавшись у своїх співгромадянах, відійшли в безлюдну пустелю. Там вони натрапляють на гурт дикунів, настільки лютих, що порівняно з ними навіть найнікчемніші афіняни виглядають культурними.

130

38. Еврібат — зрадник, який зрадив царя Лідії Креза, перейшов на сторону його ворога Кіра, царя Персії, видав Кірові плани Креза й таким чином погубив його.

Фрінонд — афінянин, відомий своїми шахрайствами. Імена цих двох осіб стали загальними.

131

39. Йдеться про змагання колісниць, під час якого стадіон в Олімпії треба було об’їхати 12 разів.

132

40. Уже задовго до Платона філософ Геракліт (VI ст. до н. е.) звернув увагу на відносність протилежностей. Див. фр. 12 b Diels: «Холодне стає теплим, тепле холодним, вологе сухим, сухе вологим», а також фр. 88: «У нас завжди одне й те саме: життя і смерть, неспання і сон, молодість і старість. Бо це, змінившись, є тим і, навпаки, те, змінившись, є цим».

133

41. Крісон — знаменитий сицилійський бігун, який тричі перемагав на Олімпійських іграх — у 448, 444 і 440 рр. до н. е.

134

42. У своїй промові Продік не оминає нагоди похизуватися своїм мистецтвом у розрізненні синонімів.

135

43. Гіппій тут торкається теми, яка часто подибувалася в розмірковуваннях софістів — протиставлення природи й закону, того, що існує «від природи», й того, що існує «за установленням».

136

44. Скопас — син Креонта, правителя м. Кранона у Фессалії, який славився своїм багатством. При його дворі деякий час перебував Сімонід Кеоський.

137

45. Ідеться про вірш-сколій (застільну пісню) на честь фессалійця Скопаса, який зберігся в уривках (фр. 4, у вид. «Antologia lyrica graeca», Е. Diehl, vol. 11, «Lipsiae», 1925) і відтворений на основі прозаїчного викладу його в «Протагорі» Платона. На запитання Скопаса, що Сімонід думає про вислів мудреця Піттака з Мітілени «важко бути хорошою людиною», той полемізує з думкою Піттака.

138

46. Скамандр — річка в Троаді, через жовтий колір звана ще Ксантом (Жовтою). Сімоент (Сімоіс) — притока Скамандру.

139

47. Цитата з Гомерової «Іліади» (XXI, 307).

140

48. Цитата з твору Гесіода «Труди і дні», 289—290, далі вільна переробка, с. 291—292.

141

49. Як із цього випливає, Сократ слухав виступи Продіка і знайомий був з його синонімічними дослідженнями.

142

50. Хоч рідною говіркою Сімоніда, як уродженця о. Кеосу, був іонійський діалект, проте деякі пісні він писав еолійським діалектом.

143

51. Лесбоський діалект — поетичну мову