П'єр Адо - Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

листі від 6 лютого 1806 року (Листи до Ґьоте, НА, Bd. 1, n. 302*) А. фон Гумбольдт повідомляє про надіслану книгу, віньєтка якої натякає на союз поезії, філософії та науки, що його реалізував Ґьоте.

* В кінці книги читач знайде бібліографію, де розшифровано абревіатури, які використовуються в посиланнях, та міститься кілька додаткових вказівок з приводу окремих цитованих джерел.

2

Goethe, Die Métamorphose der Pflanzen. Andere Freundlichkeiten (1818—1820), HA, Bd. 13, S. 115.

3

Hadot P. Zur Idee der Naturgeheimnisse. Beim Betrachten des Widmungsblattes in den Humboldtschen «Ideen zu einer Geographie der Pflanzen» // Akademie der Wissenschaften und der Literatur Mainz. Abhandlungen der Geistes- und Sozialwissenschaftlichen Klasse. — Jahrgang 1982. — N. 8. — Wiesbaden, 1982.

4

Eamon W. Science and the Secrets of Nature. Books of Secrets in Médiéval and Early Modern Culture. — Princeton, 1994.

5

Ginzburg С. High and Low: The Theme of Forbidden Knowledge in the Sixteenth and Seventeenth Centuries // Past and Present. — 1976. — № 73. — P. 28—41.

6

Merchant C. The Death of Nature, Women, Ecology and the Scientific révolution. — San Francisco, 1980.

7

Fox Keller E. Secrets of God, Nature and Life // History of the Human Sciences. — 1990. — № 3(2). — P. 229—242.

8

В. de Saint-Sernin. L’ordre physico-chmique // Philosophie des sciences. — T. 1. — Paris, 2002. — P. 420.

9

Примітки перекладача див. в кінці книги. [В електронній версії тут і далі верстальник, відносячи ці примітки до відповідних місць у тексті, додає вираз «Прим. перекладача». — Прим. верстальника.]

С. 11 — arcana naturae, secreta naturae — таємниці природи (лат.) — Прим. перекладача.

10

С. 11 — aporrhéta tés phuseôs — таємниці природи (гр.) — Прим. перекладача.

11

Blumenberg H. Paradigmen zu einer Metaphorologie. — Frankfurt, 1960.

12

Діоген Лаертський, IX, 6

13

Геракліт, фрагм. 123; Dumont, р. 173.

14

Аристотель, Риторика, III, 5, 1407 b 11.

15

Платон, Протагор, 343 / Пер. Й. Кобіва.

16

Геродот, Історії, II, 27 (в перекладі А. Білецького «вітерці звичайно віють» — прим. пер.).

17

Демокріт, фр. 179; Dumont, р. 891.

18

Геракліт, фр. 1; Dumont, р. 146.

19

Геракліт, фр. 93; Dumont, р. 146.

20

Саме це дає зрозуміти цитування фрагменту 86 Климентом Александрійським, що, втім, можливо є деформацією: «Приховувати» глибину пізнання «означає приязну недовіру [вчителя стосовно натовпу], оскільки недовіра уникає бути відомою» (див. Стромати, V, 13, 88, 5; див. коментар А. Лебулека: Le Boulluec A. de // Clément d’Alexandrie. Stromates. — Paris, 1981. — T. II. — P. 289).

21

Емпедокл, фр. 8; Dumont, p. 376.

22

Геракліт, фр. 45; Dumont, р. 156.

23

Güntert H. Kalypso. — Halle, 1919. — S. 28—33: Каліпсо є «тією, що ховає», тобто богинею смерті.

24

Евріпід, Гіпполіт, вірш 245—250 / Пер. А. Содомори.

25

Onians R.B. The Origins of European Thought. — Cambridge, 1954. — P. 423, 427.

26

Аристотель, Політика, І, 2, 1252 b 33.

27

Геракліт, фр. 62; Dumont, р. 160.

28

Геракліт, фр. 20; Dumont, р. 151.

29

Геракліт, фр. 48; Dumont, р. 157.

30

Див.: Reinhardt K. Sophocle / Trad. fr. — Paris, 1871. — P. 49 з бібліографією у примітці.

31

Софокл, Аякс, вірш 646 і далі.

32

Див. нижче, с. 216—238 (В електронній версії — глава 14. Істина — донька часу. — Прим. верстальника).

33

Шекспір, Зґвалтування Лукреції, вірш 929, цитується Е. Панофскі: Panofski Е. Essais d’iconologie. — Paris, 1967. — P. 118—119, який повідомляє про численні цитування цього сюжету, що їх можна знайти у: Stevenson В. Home Book of Citations. — New York, 1934.

34

Reinhardt K. Sophocle… — P. 51.

35

Геракліт, фр. 52; Dumont, p. 158.

36

Лукіан, Філософи на продаж, § 14 (Lucien. Philosophes à vendre / Trad. O. Zink. — Paris, 1996. — P. 45)

37

Degani E. Aion. Da Omero ad Aristotele. — Padova, 1961. — P. 73.

38

Я вважаю, що моя інтерпретація досить близька до інтерпретації О. Ґіґона, див.: Gigon О. Untersuchungen zu Heraklit. — Leipzig, 1935. — S. 101.

39

Марк Аврелій, Наодинці з собою, X, 11 / Пер. Р. Паранька.

40

Рільке Р.М. Сонети до Орфея, ІІ, 12 / Пер. М. Бажана.

41

Mugnier, abbé. Journal. — Paris, 1985. — P. 221.

42

Монтень, Проби, І, 20.

43

Bernard С. De la physiologie générale. — Paris, 1872. — P. 327—328, n. 219. У тексті, надрукованому в 1872, міститься слово життя — саме, там, де воно потрібне. Можливо в наступних виданнях є друкарська помилка і я відновив слово «життя».

44

Jacob F. La logique du vivant. — Paris, 1970. — P. 330—331. Див., також, книгу Ж. Рюфьє «Стать та життя»: Ruffié J. Le sexe et la mort. — Paris, 1986.

45

Ameisen J.-C. Au coeur du vivant: l’autodestruction // Le Monde. — 16 octobre 1999.

46

Ravaisson F. Testament philosophique / Ed. Ch. Devivaise. — Paris, 1938. — P. 134.

47

С. 25 — Флп 1:23. Повністю міркування апостола Павла звучить так (тут і далі біблійний текст цитується у перекладі Івана Хоменка, скорочення біблійних книг подаються також за вид. І. Хоменка): «Для