П'єр Адо - Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

class="p1">Паскаль Б. Думки, § 771 Лафюма / Пер. А. Перепаді, О. Хоми.

778

Lomazzo G.P. Trattato dell’arte délia pittura, scoltura et architettura. — Milan, 1585, цитується y 1753 році В. Гоґартом (Hogart W. L’analyse de la beauté / Tr. O. Brunet. — Paris, 1963. — P. 140).

779

Див.: Richter J.P. The Literary Works of Leonardo da Vince. — London, 1939. — T. I. — n. 48. — P. 29. Я зобов’язаний атрибутуванням цього тексту Леонардо да Вінчі моєму другові Луї Франку, за що я йому щиро вдячний.

780

Panofski Е. Essais d’iconologie… — P. 258—259.

781

Hogart W. L’analyse de la beauté… — P. 182. Втім йому на цьому шляху передує французький фізик і математик Антуан Паран (1666—1716), див.: Brunet О. Introduction // Hogart W. L’analyse de la beauté…; Dobai J. William Hogart et Antoine Parent // Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. — 1968. — N. 31. — P. 336—382.

782

Про це питання див.: Podro М. The Drawn Lines from Hogart to Schiller. Sind Briten hier. Relations between British and Continental Art, 1680—1880. — München, 1961. Див. також статтю: Düsling W. Schönheitslinie // Historisches Worterbuch der Philosophie. Bd. 8. — 1992, в якій на жаль не йдеться ні про Равесона, ні про Берґсона, ні про Мерло-Понті.

783

Goethe J.W. Spiraltendenz der Végétation, HA, Bd. 13, S. 130 u.w.

784

Goethe J.W. Fossiler Stier, HA, Bd. 13, S. 201.

785

Ґьоте є більш критичним стосовно тих, кого він називає «хвильовиками» чи «змієвиками» (див.: Goethe J.W. Der Sammler und die Seinigen, HA, Bd. 12, S. 92—93), закидаючи їм брак сили.

786

Потрібно прочитати дуже переконливі сторінки, які світлої пам’яті Д. Жаніко присвячує теорії звивистої лінії у Равесона, Берґсона та Мерло-Понті (Janicaud D. Une généalogie du spiritualisme français. Aux sources du bergsonisme. Ravaisson et la métaphysique. — La Haye, 1969. — P. 11, 53—56). Його досягненням є висвітлення непорозуміння, характерного для інтерпретацій Леонардо да Вінчі усіма трьома філософами.

787

Ravaisson F. Dessin // Buisson F. Dictionnaire de pédagogie. — Paris, 1882. — P. 673.

788

Ravaisson F. Testament philosophique… — P. 83.

789

Ibid. — P. 133.

790

Ibid. — P. 83.

791

Ibid. — P. 133.

792

С. 297 — фр. слово grâce позначає одночасно цілу групу понять, зокрема «доброту», «милосердя», «милість», «помилування», «благодать», а також «грацію» — шарм, привабливість, витонченість, від спільної назви давньогрецьких богинь харит, в лат. традиції — грацій. — Прим. перекладача.

793

Bergson H. La vie et l’oeuvre de Ravaisson // La pensée et le mouvant… — P. 280.

794

Див. вище, c. 287—290 (В електронній версії — параграф 3 Походження форм розділу 18. — Примітка верстальника).

795

Klee P. Théorie de l’art moderne… — P. 45.

796

Див. нижче, c. 301—302 (В електронній версії — параграф 6 Космічний екстаз розділу 18. — Примітка верстальника).

797

Див. з цього приводу тексти, зібрані Н. Вандьє-Ніколя під назвою «Естетика і живопис пейзажу в Китаї. Від витоків до династії Сун» (Van-dier-Nicolas N. Esthétique et peinture de paysage en Chine. Des origines aux Song. — Paris, 1987).

798

Ibid. — P. 113.

799

Ibid. — P. 114.

800

Перекладаючи таким чином Π. Рікманс натякає на глибоку гру слів Поля Клоделя, для якого пізнання є «спів-народженням», див. вище, параграф 17, с. 275.

801

Shitao. Les propos sur la peinture du moine Citrouille-Amère… — P. 69.

802

Ibid. — Р. 72.

803

Дорогий Ґьоте вираз, див. нижче, параграф 20, с. 328—337.

804

Carus C.G. Neuf lettres sur la peinture de paysage / Présentation par Marcel Brion // Carus C.G., C.D. Friedrich. De la peinture de paysage dans l’Allemagne romantique. — Paris, 1988. — P. 103.

805

Ґьоте, Страждання молодого Вертера, лист від 10 травня.

806

Рунге Ф.О. Лист від 9 березня 1802 // Runge Ph.O. Briefe und Schriften / Hrsg. von P. Betthausen. — Berlin, 1981. — S. 72. Див.: Gode von Aesch A.G.F. Natural Science in German Romanticism. — New York, 1941. — P. 132—133.

807

Van Gogh V. Lettres à son frère Théo. — Paris, 1988. — P. 418.

808

Conversations avec Cézanne… — P. 110.

809

Ibid. — Р. 122.

810

Ibid. — Р. 124—125.

811

Стосовно теми наступного викладу див. два чудові твори. В одному з них (Kemp W. Natura. Ikonographische Studien zur Geschichte und Verbreitung einer Allegorie. Dissertation. — Tübingen, 1973) можна знайти також усі інші типи уявлення про Природу; іншим є: Goesch A. Diana Ephesia. Ikonographische Studien zur Allegorie der Natur in der Kunst vom 16.—19. Jahrhundert. — Frankfurt, 1996 (див. також статтю того ж автора: Diana Ephesia // Der Neue Pauly, Rezeptions- und Wissenschaftsgeschichte. — Bd. 13. — Stuttgart-Weimar, 1999). Див. також статтю: Parlasca Kl. Zur Artemis Ephesia als Dea Natura in der klassizistischen Kunst // Studien zur Religion und Kultur Kleinasiens. Festschrift für Philip Karl Dörner / Hrsg. S. Sahin, E. Schwertheim, J. Wagner. — Leyden, 1978. — Bd. II. — S. 679—689; Thiersch H. Artémis Ephesia. Eine archäologische Untersuchung. Abhandlungen der Gesellschaft der Wisenschaften zu Göttingen. Philolog. Hist. Klasse. — 3. Folge. — Nr. 12. — Berlin, 1935.

812

Див. Kemp W. Natura… — S. 18; Goesch A. Diana Ephesia… — S. 24.

813

Див., наприклад, репродукцію Фонтану Регенерації[1146] (La Fontaine de la Régénération) відкритого 10 серпня 1792 року: Baltrusaitis J. La quête d’Isis. — Paris, 1967. — P. 29.

814

Див. статтю «Природа» в: Gravelot H.F., Cochin Ch.N. Iconologie par figures. — S.I., 1791.

815

Див. статтю