П'єр Адо - Що таке антична філософія?

Твір «Що таке антична філософія?» (1995) посідає особливе місце у творчості П. Адо. Ця книга стала для нього нагодою викласти власну концепцію філософії і, одночасно, підсумувати досвід роботи з античними філософськими текстами та узагальнити своє бачення філософії. Вона, як і будь-яке історико-філософське дослідження, що ставить перед собою філософську мету, виходить за межі суто історичного завдання встановлення усіх деталей минулого в межах його всесторонньої і безсторонньої реконструкції.
Зрозуміло, що книга, написана з таких позицій, не обмежується викладом «поглядів» античних філософів: за улюбленим висловом її автора вона покликана не лише інформувати, а й формувати. Розповідаючи про античну філософію як історичний феномен, твір пропонує читачу авторське розуміння філософії і, що можливо є найважливішим, спосіб прочитання філософських (і не тільки античних) текстів.
Книга вперше презентує наукову спадщину видатного філософа-антикознавця українською мовою.

П'єр Адо

Що таке антична філософія?

Пам’яті А.-Ж. Вольке

Прийде час, коли задля морально-розумового вдосконалення братимуть до рук скоріше Ксенофонтові «Спогади», аніж Біблію, та коли послуговуватимуться Монтенем та Горацієм як поводирями і провідниками на шляху, що веде до розуміння Сократа — найпростішого й найнезабутнішого посередника та мудреця.

Ніцще

Давньогрецькі філософи, такі як Епікур, Зенон, Сократ тощо, залишалися більш вірними Ідеї філософа, аніж філософи Нового часу.

«Коли, зрештою, ти почнеш жити доброчесно?» — запитав Платон старого, який розповів йому, що слухав лекції про доброчесність. Йдеться про те, що не можна увесь час віддаватись розмірковуванням, потрібно також думати над їх застосуванням. Але сьогодні тих, хто живе відповідно до того, чому навчає, вважають мрійниками.

Кант

Бажання породжує думку.

Плотин

Яким буде місце філософа у громаді?[1] Місце скульптора людини.

Симплікій

Результати всіх шкіл та весь їхній досвід стали нашою легітимною власністю. Ми не робитимемо проблеми з прийняття стоїчної настанови лише через те, що раніше вже скористалися епікурейськими настановами.

Ніцше

Бажання робити добро важливіше за пізнання істини.

Петрарка

Гадаю, ніхто не зробив усім смертним гіршої послуги, ніж ті, що навчились філософії, мовби то було якесь продажне ремесло.

Сенека

Люди уявляють собі Платона й Аристотеля не інакше, аніж у тих довгих мантіях, що їх одягають педанти. Вони ж були порядними людьми, і так само, як інші, любили посміятися над друзями. Отже, коли вони розважалися створенням своїх законів та політик, то робили це граючись. Це була найменш філософська і найменш серйозна частина їхнього життя: а найбільш філософська полягала у тому, щоб жити просто і спокійно.

Паскаль

Якщо тебе спокушають філософські теорії, сядь і спрямуй їх на самого себе. Але не називай себе ніколи філософом та не погоджуйся, коли хтось інший назве тебе так.

Епіктет

У наш час є викладачі філософії, а не філософи.

Торо

Без доброчесності Бог є лише словом.

Плотин

— Я нічого не зробив сьогодні.

— Як? А хіба ви не жили? Адже жити — не лише найголовніше, але й найпрекрасніше із ваших занять.

Монтень

=================================

Наприкінці цієї книги читач знайде:

1) бібліографію посилань на античних авторів, що містяться у примітках;

2) свідомо обмежену бібліографію студій з античної філософії, яка у окремих аспектах може доповнити бібліографічні вказівки, що давалися у примітках;

3) хронологію, що дає змогу взаємно позиціонувати античних філософів, які згадуються у цій книзі.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Ми дуже рідко розмірковуємо над тим, що таке філософія сама по собі[2]. Її надзвичайно важко визначити. Студентів-філософів зазвичай знайомлять з філософіями. Програма аґреґаційного іспиту[3] постійно пропонує їм, наприклад, Платона, Аристотеля, Епікура, стоїків, Плотина і після «темряви» середньовіччя, яку часто ігнорує офіційна програма, — Декарта, Мальбранша, Спінозу, Ляйбніца, Канта, Геґеля, Фіхте, Шелінґа, Берґсона і кількох сучасних філософів. Щоб скласти іспит, потрібно написати роботу, яка продемонструє, що її автор добре знайомий із проблемами, порушеними теорією того чи іншого автора. Інша письмова робота повинна засвідчити здатність розмірковувати над проблемою, яка визначається як «філософська», оскільки регулярно була предметом уваги давніх та сучасних філософів. Здається, тут нічого не бракує. Адже вивчаючи різні філософії, можна отримати уявлення про філософію. Проте історія «філософії» не тотожна історії філософій, якщо розуміти під філософіями теорійні дискурси та системи філософів. Поруч з останньою історією залишається місце для вивчення філософської поведінки та філософського життя.

У цій книзі я хотів би спробувати описати в загальних рисах історичний та духовний феномен, яким є антична філософія. Читач може сказати мені: для чого обмежуватися античною філософією, яка настільки далека від нас? Я можу дати кілька відповідей. Передусім, це галузь, у якій я, сподіваюсь, уже здобув певну компетентність. По-друге, як говорив Аристотель, щоб зрозуміти щось, потрібно побачити його в розвитку[4], потрібно вхопити його у момент народження. Ми говоримо сьогодні про «філософію» тільки тому, що греки винайшли слово philosophia, яке означає «любов до мудрості», а також тому, що грецька традиція philosophia