Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

заволав Кестірон. Риль кинула погляд на пуфик, поруч з яким стояв дракон. Слава Творцеві, поки не тліє. — Поїти кров'ю людину — нічого особливого!

Дракониця знизала плечима.

— Ласті можна, а мені не можна? — вона ображено стиснула губки, ну точно дитина, що спробувала бабусину солодку наливку і тепер отримує незаслужену, з її точки зору, прочуханку.

— Відколи недолітки цілительством займаються? — рикнув Кестірон, остаточно втрачаючи терпіння. Так, виховання — не його стезя.

— А що мені залишалося робити? — обличчя Гранти спотворила гримаса відчаю, в очах заблищали сльози. — Я одна, він з'явився перед будинком — такий холодний, в спині чорні леза. Мені так страшно стало. Покликала слуг, в будинок його перетягнути. І не збиралася його сама лікувати. Що я, повна тупиця, в цілительство лізти? Але ці леза… у мене руки самі собою потяглися їх зі спини витягти. А потім кров як поллється, як поллється. Я і затискала, і маззю твоєї замазувала — нічого не допомагало. А він все йшов… йшов за межу і прямо у мене на руках, — Гранта схлипнула. — Я не могла його відпустити — на ньому був запах Риль. І немов щось всередині мене сказало: «Твоя кров — його порятунок». Ось так воно і вийшло, — Гранта витерла стікаючі по щоках сльози. Риль, шикнувши на Ласті, рвонула до дракониці, притиснула її голову до своїх грудей, ласкаво погладила по волоссю.

— Що ви на неї накинулися? — окинула вона братів недружнім поглядом, — Ласті сам відправив сюди Тарка. Нічого тепер лаятися, що вона йому життя врятувала.

— Ти не розумієш, — видихнув Ласті, потихеньку заспокоюючись.

— Гранта ще навіть луску вдруге не поміняла, вона — дитина, для неї заборонено ділитися кров'ю з людьми, — похитав головою цілитель.

— Це правда, — зітхнула Гранта, відсторонюючись від Риль, — я винна — порушила заборону, але я не могла по-іншому, він такий, він такий!

Вона закрила обличчя руками, її плечі почали тремтіти.

— Я одного не розумію, — несподівано посміхнувся Ласті, — як ти міг пропустити дар цілительства у Гранти?

— Я й не пропускав, — відгукнувся Кесті. Він акуратно підняв зіщулену в грудочку сестру і посадив до себе на коліна, ніжно пригорнув до себе, погладжуючи рукою біле волосся, — Гранта, вибач, моя вина. Я не думав, що дар прокинеться так рано. Моя сестра — найунікальніша дракониця в світі. Я пишаюся тобою! Ти не могла дозволити піти за межу своєму першому пацієнту. Краще так, ніж він помер би у тебе на руках. Обраний варіант лікування — єдино правильний. Але, малятко, твій перший пацієнт принесе тобі масу клопотів.

— Я знаю, — глухо відповіла Гранта, уткнувшись носом в широкі груди брата, — він стане моїм асхалутом?

— Так, малюк, — тяжко зітхнув Кест, — ти занадто щедро поділилася з ним кров'ю, а через недосвідченість — і частиною своєї сутності. Маг був занадто слабкий, щоб виставити хоч якийсь захист. Тепер ви пов'язані міцно. Як тільки він прийде до тями, я проведу ритуал. Але комусь доведеться подорослішати.

Гранта підняла заплакане обличчя.

— Ніяких луіксів на сніданок? — злякано запитала вона.

— Ні, — похитав головою Кест, старанно приховуючи усмішку.

— І ніяких танців, ігор в кулі, і, — у неї затремтіло підборіддя, — мені доведеться віддати Мікха молодшим?

— Думаю, Мікха ти можеш залишити собі, — втрутився Ласті, з несхваленням дивлячись на брата, — але Кесті правий, ти зробила дорослий вчинок, і комусь доведеться подорослішати. Зрозумій, врятована тобою людина повністю під твоїми крилами.

— Так я можу залишити його собі? — несміливо запитала вона. Кесті кивнув, м'яко посміхаючись.

— І-й-я-я! — дракониця схопилася з колін брата і закрутилася по кімнаті, — у мене є власний асхалут! — Вона раптово завмерла, потім обернулася до Кесті й запитала: — Я візьму його до Рагзеди на свято? Молодші Гнізда облізуть від заздрості. Ні у кого з них ще немає асхалута, а у мене є, ось!

Ласті хрокнув абсолютно не по-драконячи, в очах Риль затанцювали ледве стримувані смішинки, лише Кестірон проявив витримку, гідну старшого брата, докірливо похитав головою, встав, взяв Гранту за руки:

— Ні, сестричко, ти візьмеш його, якщо він сам погодиться піти з тобою. Тарк — не іграшка. Він — жива людина, завжди пам'ятай про це. Не дай небо втратити його довіру. Мені боляче буде бачити сльози на твоєму обличчі. Повір, друзі, подруги можуть обдурити, зрадити — асхалут ні. Він частина тебе, твоя сім'я. Я попрошу завтра ж включити асхалутство в твоє навчання, раз тобі вдалося настільки випередити теорію практикою.

— О ні! — простогнала Гранта, — ще один курс. У мене часу навіть розім'яти крила не залишиться.

— Звикай до дорослого життя, — знизав плечима Ласті.

Раптово Тарк поворухнувся, розплющив очі і спробував сісти. Слабкий стогін зірвався з його губ, і маг без сил опустився назад.

— Ні, ні, тобі ще рано вставати, лежи, — Гранта кинулася до нього, акуратно поправила сповзлу ковдру. Маг уважно стежив за кожним її рухом, потім схопив за зап'ястя, підніс до губ.

— Ти жива! — видихнув він, залишаючи легкий поцілунок на її шкірі. Ніжно-рожевий рум'янець прогнав блідість з обличчя Гранти. — Я вирішив було, що біля межі мене зустрічає Прекрасна Діва, але наяву ти ще краща.

Риль рішуче схопила за руку Кесті, іншою рукою підчепила під лікоть Ласті, і потягла драконів, що мляво упиралися, геть із кімнати.

— Їм є про що поговорити і без цікавих свідків, — пихкала дівчина, випроваджуючи драконів у коридор.

— Але вона наша сестра, — обурився Кесті, намагаючись повернутися.

— Боїшся, що Тарк її з'їсть? — Риль перегородила прохід, склала руки на грудях — не пройдеш. Кесті знітився, потім витягнувши шию, спробував розгледіти, що відбувається в кімнаті. Риль кинула на нього недобрий погляд, причинила двері.

— Вона має рацію, брате, — Ласті поклав руку йому на плече, — і вибач, моя вина. Я не знав, що Лунму немає в Гнізді. Мати ніколи б не дозволила їй подібного свавілля.

— Ти не винен, — відмахнувся Кесті, — звичайно, Гранта ще дитина, але впевнений, у Тарка вистачить розуму не брати її під крила. Ми всі дуже балували молодшу, так що магу доведеться зайнятися її вихованням. Адже восени має відбутися її перший самостійний виліт з Гнізда. Чесно, я навіть радий, що так все вийшло з цим асхалутством. Невідомо хто задурів би голову нашій непередбачуваній сестричці. Молодша, просто із принципу, могла зробити поганий вибір. Зате тепер я можу бути спокійний за долю її Гнізда. Тарк не дасть їй помилитися.

— Так, — кивнув, погоджуючись з братом, Ласті, — і чомусь мені здається, що Заран знайде нарешті собі гідного заступника.