Ольга Джокер - Не кохай мене , Ольга Джокер

50.

***

- Повернулася? - Запитує Санна, затягуючись тонкою сигаретою. - Я так і думала. Тож вирішила почекати.

Я зупиняюся навпроти жінки та переводжу дихання. Надовго мене не вистачило, я відбігла недалеко, буквально з кут сусіднього будинку. Потім зупинилася, видихнула. Вирішила, що рятуватися втечею це безглуздо. Варто дійти до кінця і почути те, що, можливо, остаточно розітре мене в порошок.

Санна викидає недопалок у сміттєвий бак і просить пройтись з нею на парковку, щоб вона змогла залишити там пакети з продуктами. Компактний седан сірого кольору залишений далеко від аптеки. Всю дорогу ми мовчки йдемо поруч. Цілком сторонні один одному люди. Я вкотре питаю себе, навіщо мені все це потрібно? Понервувати? Чи може збожеволіти від ревнощів?

Через десять хвилин ми повільно крокуємо каштановою алеєю парку. Назустріч нам мчать дітлахи на велосипедах, самокатах, скейтах. Хтось їсть солодку вату, хтось плаче. Мами дбайливо біжать за ними слідом. Трохи втомлені, але абсолютно щасливі.

- Про що ви хотіли поговорити? – питаю Санну.

- У мене є до тебе пропозиція. Або прохання. Вважай як хочеш.

- Чому я взагалі маю з вами співпрацювати? - хмикаю у відповідь, сідаючи на лаву.

- Ну, ти ж кохаєш свого чоловіка? - Санна уважно примружується, дивлячись на мене. - Звичайно, кохаєш. І я мушу зазначити, що Ярослав сильно змінився, коли одружився з тобою. Думаю, у вас були всі шанси, якби не моя сестра.

- Якось дивно виходить. Ви то допомагаєте їй, то шкодите. Це шизофренія?

Санна хмикає та закидає ногу на ногу.

- Моя сестра одружилася три роки тому. Її шлюб був спонтанним, несподіваним. Ми з простої сім'ї, батьки все життя працювали вчителями у школі. Рада якимось дивом накопичила собі на поїздку до Туреччини, познайомилася там із впливовим бізнесменом. Виявилося, що чоловік із нашого міста. Я тоді запевняла Радмілу, що не варто поспішати. Знайомі лише місяць, але сестру було не переконати. Вадим здавався їй принцом. Возив за кордоном, дарував шикарні букети та дорогі подарунки. Влаштував мене на хорошу посаду через знайомого. Допоміг батькам. Батько тепер працює не вчителем інформатики, а сісадміном у великій компанії. Мати більше не вчитель музики, а директор філармонії.

Санна посміхається і якось нервово виправляє поділ сукні. Мені не дуже цікава біографія її сестри. Тільки те, що пов'язане із Ярославом.

- За два роки шлюбу Рада вперше при мені зламалася. Сказала, що їй складно із Вадимом. Він старший, жорсткіший. Погляди на багато речей не збігаються. Радміла не хоче дітей, а він наполягає. Радміла хоче працювати, а він забороняє. А пізніше Вадим відкрив філію у Європі і став місяцями там пропадати. Спочатку Радміла регулярно їздила з ним, потім все рідше і рідше. Посилалася на те, що у нас хвора бабуся і хтось має про неї дбати. Це була брехня, але Вадим вірив. Відчувши смак свободи, у період, коли чоловік Радміли був захоплений новим проектом, вона познайомилася з Ярославом. Він одразу їй сподобався, а вона йому. Спочатку це були поодинокі зустрічі, яскравий секс. Їх влаштовував такий формат стосунків. Ярослав був надто молодий, не планував одружуватися.Тим більше, Радміла не відразу зізналася йому, що вже заміжня.

Я напружуюся усім тілом і намагаюся слухати відчужено, ніби це не про мого Яра мова. Про чужого.

- Через деякий час сестра прибігла до мене в сльозах. Що робити? Почуття до Вадима охолонули, а з Ярославом справжня пожежа. Я тоді дала їй пораду не поспішати з висновками. Якось Рада вже поспішила із заміжжям і пошкодувала про це, — Санна дістає нову сигарету і закурює. — Рада поїхала у тривалу відпустку, щоби подумати і охолонути без своїх чоловіків. Думала, допоможе, але повернулася і з Яром все закрутилося з новою силою. Почуття та емоції на межі. Ставало ясно, що грати на два фронти більше не вдасться. Ярослав висловив усю серйозність намірів та пообіцяв сестрі захист. Мала відбутися розмова з чоловіком, але Рада дивом вмовила його цього не робити. Клялася, що все розрулить сама. А Ярослав… він не хотів її більше ділити. З жодним чоловіком.

Картинки пливуть перед очима. Я багато додумую сама.

- Вадим виявився хворим. Він проходив курси хіміотерапії. Тож сестра спасувала і дала задню. Цієї правди Жарову вона не сказала, і вони з Яром розійшлися. Незабаром він одружився з тобою. Коли сестра зрозуміла, що втратила чоловіка, якого по-справжньому кохала, вона почала діяти впевненіше. Позавчора їх із Вадимом розвели. Він набрався сил, увійшов до ремісії. Став загрожувати проблемами всім нам. Моє життя у підвішеному стані, як і життя моїх дітей та батьків. Одній Радмілі на все начхати. Вона молодша дочка - егоїстка до мозку кісток. Звикла, що заради неї всі зі шкіри геть лізуть. Сьогодні сестра поїхала до Яра в столицю, сподіваючись, що той все ще до неї не охолонув. Вона планує розповісти йому історію з онкохворим чоловіком та покаятися.

У горлі утворюється хворобливий ком. Кожен вдих і видих віддається тупим болем у грудній клітці. Десь у глибині душі я відчувала, до чого все йде. Не могло бути так ідеально у нас з Яром. Не могло...

- А від мене що потрібно? – питаю хрипким голосом.

- Ярослав тебе не кине. Доки ти не зробиш цього першою.

- Нісенітниця.

- Він давно хотів Мілу собі. Вільну. Щоби повністю належала йому. Щоб ухвалила рішення на його користь. Тепер ніби все склалося, він може порівняти свій нинішній і минулий вибір. Але остаточне рішення буде за тобою. Мені потрібно, щоб Рада повернулася до Вадима.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍