Ольга Джокер - Не кохай мене , Ольга Джокер

Відчиняються двері, Ярослав з'являється у кімнаті. Високий, привабливий. Тепер мій чоловік. - Не спиш? - Запитує він. - Ні. На тебе чекаю. Яр зачиняє двері та знімає піджак. - Могла не чекати. - Чому? – здивовано перепитую. Щоки спалахують, я вище натягую ковдру і зводжу ноги разом. Внизу живота концентрується жар, який мені непідвладний. - Думала, у нас буде перша шлюбна ніч? – із глузуванням питає Яр. Я червонію ще густіше. То киваю на знак згоди, то заперечно хитаю головою. Ярослав, як на зло, не дає поблажок. Мій чоловік мене не любить. Він зі мною, бо пообіцяв поставити на ноги. Тому що, крім жалю, нічого до мене більше не відчуває. - Добре, Сонь, — спокійно промовляє Яр. - Вибирайся з-під ковдри і роздягайся. Я в душ і повернуся.