Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Ми бачимо лише фізичними очима і лише певний клаптик усієї картини, а Бог бачить картину цілісною. Він поза часом, для Нього немає, вчора, сьогодні чи завтра, час і простір створені Ним для нас. Матерія також створена для нас, ми її бачимо, торкаємося, відчуваємо, але до кінця збагнути не можемо, так само з часом і простором, ми не можемо їх збагнути. Якщо нам не зрозуміти наглядних речей то, як ми можемо збагнути світ невидимий, духовний і вічний? 

В стражданнях на землі і в світі є людина, саме людина є винуватцем всього, що тут відбувається, безпосередньо людина ніхто інший. Вона заздрить, заздрість переростає в неприязнь, неприязнь з часом стає сильнішою і вже стає ненавистю. Ненависть штовхає на конфлікт, а конфлік поступово втягує туди все більше людських душ, одних добровільно інших примусово і так народжується дитя пекла - війна. 

Коли війна важко уникнути її катастрофічних наслідків, неможливо запевняти, що доживеш до вечора чи ранкку, не можна бути самовпевненим коли смерть чатує на кожного з нас. Ось так просто виникає будь-яке зло, з маленького гріха воно переростає у величезний океан грішності, океан беззаконня, який безжально і із задоволенням топить у собі душі людей!

- Як ви вважаєте місіс Харпер, якщо Бог допустив війну і страждання, то чому? - спитала Емілі.

- Так Емілі. Бог допустив, не влаштував але допустив, Він не проспав війну ні одну ні іншу, Він знав, що вона станеться. Але на жаль питання страждань залишається незбагненним для нашого людського розуму. 

Скажу тобі, як людина яка втратила чоловіка, дитину, сім'ю, колишнє життя, скажу що можна відчути знову життя і можна знову жити, віднайти щастя, можна знайти втішення в Богові і не розчаруватися в Ньому. Він любить нас і Він так само плаче разом із нами, коли плачемо ми, плаче і Він. 

Справа в тому, що Бог любить нас але Бог не є жорстоким володарем, який хоче використовувати нас як маріанеток. Він дав нам свободу і волю, Він контролює наше життя, але не втручається в нього щоб керувати нами і нашими серцями, Він  хоче щоб ми добровільно шукали Його, добровільно впустили Його в наше життя, добровільно відкрились Йому без жодного примусу.

- Люди самі роблять зло, і самі винуваті у своїх нещастях і бідах?

- Лише вони і ніхто окрім них! - відповіла Харпер.

- Як вам вдалося знову жити? - Емілі не зупинялася своїх запитаннях.

- Навіть через смерть близьких людей, через страждання, через війну, через особисту трагедію, Бог говорить до нас. Парадокс, в тому що коли в людини зазнає страждання і коли в її житті найбільше болі ніж зазвичай, вана стає ближче до Бога. Вона починає Його шукати, задаватись питаннями, шукати відповіді, намагатись зрозуміти те, чого не здатні пояснити люди. Найважчі і найнезрозуміліші для нас питання може пояснити тільки Бог, адже Він знає усе і бачить більше, варто лише Йому довіритись і Він усе пояснить через особисті відносини з Ним. Через особисті запитання і особисті індивідуальні відповіді у житті, ми можемо зрозуміти що і для чого, чому саме так, чому саме я, чому саме ми, варто лиш чути коли Він говорить і те, що Він каже!

- Без Бога ви б не справилися в той момент?

- Ніколи в житті. Знаєш доню відносини з Богом відкрили для мого серця одну дуже важливу істину. Саме на той момент я знайшла свою відповідь але ця відповідь зі мною протягом всього мого життя.

- І що це за істина місіс Харпер? 

- Істина яку я зрозуміла толі і взагалі у своєму житті полягає в тому, що - чиєсь горе може в результаті принести для когось радість. Інколи наші страждання в результаті для когось можуть стати благословінням. 

- Це як? - здивувалася Емілі.

- Так було з багатьма біблійними героями. Ну от яскравий приклад Йосип у якого було багато братів. Брати Йосипа не любили його і ця неприязнь переросла в те, що в один момент вони побили його, а згодом взашалі продали в рабство.  

Причина чому з Йосипом так вчинили полягала в тому, що батько любив його більше за інших і шив йому гарний одяг, іншим це не подобалось тому вони так вчинили. Хіба ж то він винен, що батько любить його більше за інших? Ні, проти нього зробили зло, на яке він не заслуговував. 

Він зазнав страждань, абсолютно незаслужених. Будучи рабом, якого перепродували від одного до іншого, зрештою опинився у власності єгипетського пана, який згодом запроторив його до в'язниці. Дружина цього пана набрехала на Йосипа, що той нібито домагався її, хоча насправді це вона домагалася молодого юнака, а він втік від неї, не не хотівши згрішити, тим самим розізлив її.

Потім в'язниця, довга надія на визволення тому, що засуджений був він несправедливо. Його продали рідні брати, незаконно засудили залишивши гнити у грязній в'язниці на що він абсолютно не заслуговував, але Йосип покладався на Бога. 

В один момент він був визволений з в'язниці в результаті того, що вмів розгадувати таємницю снів. Він прийшовся по душі єгипетському фараону, коли розтлумачив його сон, якого не могли розтлумачити усі мудреці єгипетського краю. Фараон зробив його своїм намісником, таким чином з вигнанця і ув'язненого, з раба, Йосип перетворився на другу людину в усьому Єгипетському царстві, першою людиною після фараона. 

Коли настав величезний голод, його брати прийшли саме до нього і він дав їм хліба незважаючи на те що вони з ним зробили. Він їх упізнав і пробачив, давши хліба тим самим він врятував свою сім'ю від голодної смерті. Він врятував не тільки свою сім'ю, але й увесь тогочасній світ, тогочасне Єгипетське царството грамотно розподіливши запаси їжі на сім довгих років важкого голоду.