Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

— Добридень, панни!

Проходять… я завжди страшенно чемний… а тут бачу вовком дивляться… пики набурмосили… ясно, як божий день!.. після певних подій супляться!.. зокрема, після Сталінграда… атож!.. аби росіян побили, «професором» би називали… видатним фізіотерапевтом, генієм і таке інше!.. у таких дівуль за душею тільки, як правильно сприйняти значні події… як ваші справи і весь базар?.. якщо погано, то на шибеницю, а якщо добре, в обіймах душать, насолоджуються вами, дишуть вами, квітнуть кожним вашим словом… милують всі ваші органи, засироплюють любовним медом, не вгавають з ніжностями дуп, вуст і душ з кучерявими епітетами вашої найвартіснішої цінності й обожненням вас більше від самого Бога, скарбу аж до зомлівання, як бачать вас зблизька… «скарбу відчуттів»!.. і коли бачать, що ви поводитеся, мов пересічна звичайна людина!.. о, це неймовірно! справді неймовірно! невимовно!.. ви дихаєте поряд! тим самим повітрям поряд! виглядаєте, як усі!.. як усі!.. і відкушуєте круасан! і жуєте! і смакуєте! і відсьорбуєте кави!.. і йдете за потребою… за малою… овва, яка висока простота…

Та начувайся, зуху! лиш мить! негідник! один лиш поворот! Трафальгар! події проти тебе! колесо фортуни! твої регалії! ти ба, простота! мішок з лайном! зміна долі! усе на твою голову! які харчки! бачив? по пиці! на якій помийці? оцей з манерами? до вигрібної ями цього писарчука! буревій! ураган!

Брррум! Я вже казав, усе спочатку! а я вас стомлюю своїми відступами! творю навкоси! косо-криво! вислуховую! і тягну вас до коридору, де тільки безлад і дівчата, шматки заліза, хтось рачкує, і бита цегла!..

— Гаразд, а де ж продовження? продовження!

— Я охоче… але ж Бебер? і Лілі?.. і собаки? що скажете?

— Ти ба, у нього знову муки сумління!

— Не треба відчаю! я тієї ж думки! не такий уже недоріка, повірте! раз Лілі не могла… не хотіла втікати… тоді до підвалу! до підвалу!

— Пані Туазель! ключі, прошу! до підвалу! до підвалу!

— Заборонено! до підвалу заборонено! Цивільна оборона не дозволяє!

Не дає…

— Дайте!.. дайте!..

Наполягаю.

— Ні! Перекриття не витримає! пожежники сказали!..

— Ах, пожежники! Пожежники! та ну їх! ключі! ключі!

Я знаю, що то за підвали на замку!.. хисткі перекриття! ага, хисткі від грюєру, еге ж! від маргарину! макаронів! консервів! повно!.. моркви, варення… і вугілля!.. тонни вугілля! звичайно, не хоче таке показувати!.. а я свій погріб у підвалі можу показати!.. та хто мені покаже свій?..

— Гей, Нормансе, що у тебе у погребі?

— Хррра! Хррру!..

Нехай собі хропе, кабан такий! «хррра! хррру!» Пані Туазель має всі ключі! і ключі Нормансів! їй, бач, довірили, омлетній пиці!..

— Гей, де ключі сховала, консьєржко?

Утупилася в мене, відповідає:

— Не дам ключів! А особливо вам! нізащо! у вас у погребі нема нічого! нема чого ходити!

Бррранг! Бзззинг! Брррум!..

От де істина Потопів! нічого в погребі!.. і жодних прав!.. і бррранг і брррунг! Небо розривається, та це не зробить мене кращим, не додасть пошани, не відведе підозр, мені нема чого робити у підвалі, бо погріб мій порожній… це правда, яку мені горлає пані Туазель…

— Заборонено! заборонено!

Брррунг! бррранг! мене знову повело!.. і вдарило!.. бррранг! голова! кінець короткому затишшю… звиняйте! знову сирени…

— Сирени! сирени! знову! набрид!

— Та ні! та ні! де там набрид!.. у мене нотаток іще на тисячу сторінок!.. як мінімум!.. із сиренами!.. усе як було! година по годині!.. я вам казав: у підвалах!.. під склепіннями! гори делікатесів! ви не повірите навіть зараз, скільки там ховали грюєрів, шинки, рулетів, гусятини у смальці, рокфорів!.. сардин в олії і цибулі!.. не банками! а ящиками і ящиками! щасливих наїдків на багато років!

Мені Памела все розповіла, тобто моя служниця.

Коли всі опиняться в ямі, у найглибшій безодні, з різними ногами, з головою від одного і з яйцями від іншого, коли Гірка стане дном кратера… усі під руїнами Тертру, тоді вже не відбрешешся, тоді побачимо, хто що приховав, хто запас томатів, ананасів, самогону, анісівки й Беберову шкурку! Беберову шкурку! проте попереджаю! може, не встигну всього розповісти! бомбові бурі, пориви, блискавиці, хитавиці! любов і жах, усе однаково… один раз іще нічого… якщо довго, то непереливки!.. «Бібісі», єроплани, громи, «москіто», що полюють на серпанки… Цивільна оборона… тріскучі ланцюжки і всім привіт!

— А як же вітряк? Жуляка нагорі?

— Він там і є! Шугає по підмостку! на південь! на захід! буремний гондольєр! «знесилений феєрією»! я вас розумію, це занадто! А мені… вітер проти вітру! вітряк он який чемний… так, чемний! і смішний… хилиться, вклоняється, вітає літаки… махає крилами і пір'ям… коли летять! іскриться! кланяється до землі!.. усіма крилами!.. і випростується!.. «летючим фортецям» привіт! Жюль теж хилиться… кланяється! разом з підмостком і гондолою! разом з усім!.. і не падає!.. хоч вихори шугають… а йому нічого!.. обертається… вертиться… вихори підносять його вище! з вітряком!.. щоразу справжні чудеса!..

Уже не зважаю на фальшивий наспів… Вона собі фальшує!.. під столом… нехай як знає! я їй у відповідь уже проспівав у тон… з мене досить! якщо пискучий проклятущий літачок залетить нам до вікна! чи під склепіння!.. усе готове настіж! з розгону, отак!.. брррум! вона вже не співатиме!.. віконниць вже нема… без перешкоди!.. ми як на долоні просто неба… під розривом у небі!

— Брехун! брехун!

— Так! Так! Гаразд!.. але скажіть самі, аби ви опинилися, як я, перед консьєржкою з омлетним писком, яка не хоче давати вам ключів?.. а та фальшиво скиглить із-під столу?..

Що б ви учинили на моєму місці?.. а ще безжально травмований абсолютно майже непритомний… брррам! у консьєржчину квартиру! пінггг! у стінку напроти!

— Він міражує!.. міражує!..

Якщо всі опинимося в метро, то буде