Salamander - Темні нащадки, Salamander

Вона маневрувала з неймовірною точністю, її меч блискавично розсікав повітря, парируючи і блокуючи кожен удар батька. З кожним зіткненням її впевненість зростала, хоча серце билося так швидко, що здавалося, ось-ось вирветься з грудей. Її пальці міцно тримали руків'я меча, і вона не дозволяла собі відволікатися навіть на мить.

– Ти не можеш перемогти мене, Ауреліє, – сказав король, роблячи кілька кроків назад і готуючись до нової атаки. – Ти навіть не усвідомлюєш, чим це закінчиться. Це твій кінець.

– Я обираю свободу, а не твою тиранію, – відповіла вона, її голос залишався спокійним, попри напружений ритм бою.

Король нахмурився, і його обличчя спалахнуло гнівом. Його рука піднялася, і раптово повітря наповнилося магічною енергією. Темні блискавки закрутилися навколо його фігури, а підлога під ногами затремтіла. Аурелія напружилася, відчуваючи, як потужна хвиля магії загрожує знищити все навколо. Вона знала, що її батько володіє не лише мечем, але й силою, яка могла б стерти її з лиця землі.

– Думаєш, твій меч щось змінить? – його голос звучав, мов грім. – Я є втіленням цього світу, його закони підкоряються мені.

Аурелія підняла голову, її очі палали викликом.

– Ти можеш бути всесильним, але я не боюся тебе. 

Король розсміявся, і темна енергія згустилася у його долоні. Він кинув потужний магічний удар, але Аурелія блискавично ухилилася. Її меч засяяв яскравим світлом, коли вона активувала свою власну магію. Полум'я охопило її зброю, створюючи бар'єр між нею і темною силою батька.

Їхня битва перетворилася на поєдинок не лише мечів, а й магії. Кожен рух короля був наповнений руйнівною енергією, але Аурелія протистояла йому з усією своєю силою. Її атаки ставали все більш точними, а магічне полум'я її меча змушувало короля відступати. Одним потужним ударом вона спрямувала палаюче лезо на меч батька, і той зламався навпіл із гучним дзвоном.

Король, ошелешений, відступив назад, тримаючи в руках лише уламок свого зламаного меча. Його очі розширилися від здивування, але він не встиг зреагувати. Аурелія, не гаючи часу, зробила останній вирішальний рух. Її меч, осяяний магічним полум'ям, зупинився прямо перед його горлом. Її погляд зустрівся з його — і вона побачила в його очах щось нове. Це була не лише поразка, а й гірке усвідомлення кінця.

Проте Аурелія не дозволила собі відчути тріумф. Вона пам'ятала, чому прийшла сюди, і знала, що це ще не кінець. Її голос був холодним та рішучим, коли вона промовила:
– Якщо хочеш, щоб усе це завершилося, відпусти його. Якщо ні — я покладу край усьому цьому сама.

Король мовчав, але його очі втратили колишню безжальну впевненість. Зрештою, він опустив уламок меча і повільно кивнув, визнаючи свою поразку.

– Ти виграла, Ауреліє, – сказав він тихо, і в його голосі вперше прозвучала втома, якої вона ніколи раніше не чула.