Salamander - Темні нащадки, Salamander

Даріус кивнув, його обличчя стало серйозним.

— Так, він був втрачений під час останньої війни. Але я знайшов його, коли ми відновлювали руїни старого замку. Я знав, що цей амулет має повернутися до тебе. Він завжди належав нашій матері, а тепер він твій, Ауреліє. Це символ нашої родини, нашої сили і любові.

Аурелія не стримала сліз. Вона обережно взяла амулет у руки, ніби боячись пошкодити його, і притиснула до серця. Її голос, хоч і тихий, звучав із глибокою вдячністю:

— Дякую, брате. Це найдорожчий подарунок, який я могла отримати. Я завжди пам'ятатиму про нашу матір і про те, що ми разом, попри все.

Ілліан, який стояв поруч, із цікавістю дивився на амулет і раптом запитав:

— А що він може робити, мамо? Він чарівний?

Аурелія усміхнулася, погладивши сина по голові.

— Він не просто чарівний, любий. Він нагадує нам про те, хто ми є, і про нашу силу, яка полягає в любові та єдності. Це найсильніша магія з усіх.

Каель, спостерігаючи за цією сценою, підійшов ближче і поклав руку на плече дружини.

— Твій брат має рацію, Ауреліє. Цей амулет — символ вашої родини, але тепер він також частина нашої. І я радий, що Ілліан росте в оточенні такої любові та підтримки.

Даріус, помітивши, як усі зібралися навколо Аурелії, легенько кашлянув і жартома додав:

— Ну, тепер, коли я офіційно став найкращим братом у світі, можу трохи відпочити. Але не забувайте, що я ще й найкращий дядько. Ілліане, ти ж це підтвердиш?

Малий засміявся і радісно вигукнув:

— Звісно, дядьку Дарію!

Аурелія повільно підійшла до вікна, спостерігаючи за зимовим пейзажем. Сніг покривав усе навколо, створюючи картину справжньої зимової казки. Її думки були сповнені вдячності за цей момент — за родину, за мир і за можливість бути разом.

Каель тихо підійшов до неї, обійняв за плечі й поцілував у скроню. Його голос був м'яким, коли він промовив:
— Ти виглядаєш замисленою. Про що думаєш?

Аурелія усміхнулася, поклавши свою руку на його.
— Про те, як швидко минає час. Ще вчора ми боролися за наше королівство, а сьогодні можемо спокійно насолоджуватися такими моментами. Це здається майже нереальним.

Каель кивнув, дивлячись у далечінь.
— Це правда. Але саме тому такі дні важливі. Вони нагадують нам, заради чого ми боролися.

Кінець