Love - Коли світ говорить шепотом, Love

Це рішення назріло не за один день. Воно не впало з неба, як снігопад на розпечене місто. Воно жило в мені тихо — як мелодія, яку довго не наважуєшся наспівати вголос.

Усі радили щось інше. Хтось бачив мене лікарем. Хтось — інженером. Хтось просто казав: "Головне — стабільність". Але десь усередині я вже давно знав — я хочу інакше. Не краще. Не гірше. Просто — своє.

Одного вечора я сів за стіл і написав листа. Не довгого. Але щирого. У ньому були слова, яких я боявся раніше:
"Я хочу бути художником. Малювати. Творити. Розповідати історії кольором і світлом. Це — мій шлях."

Я приніс листа мамі. Вона прочитала його мовчки, довго. Потім подивилась на мене — уважно, глибоко.

— Це твоє рішення? — спитала вона.

Я кивнув.

— І ти готовий за нього відповідати?

— Так.

Вона ще мить мовчала, а потім… обійняла.
— Я пишаюсь тобою, — сказала. — Бо найважливіше, що може зробити людина — почути себе. І не зрадити.

Тоді я вперше по-справжньому зрозумів, що свобода — це не тільки про вибір. Це про відповідальність. І про віру. У себе. І в тих, хто поруч.

---