Love - Коли світ говорить шепотом, Love

Світ дорослих не зустрів мене фанфарами. Не було червоної доріжки, не було оркестру, що грав би мелодію моєї мрії. Була звичайна пошта з відповіддю: "Ми готові співпрацювати з вами". І я — зі стисненим серцем і тремтячими пальцями.

Моя перша робота — оформлення обкладинки книги для місцевого видавництва. Невелике завдання. Скромна оплата. Але я дивився на нього, як на перший крок на довгій-довгій дорозі.

Я працював ночами. Виправляв. Перероблював. Сумнівався. Радився з мамою. Вона дивилася на ескізи, торкалась пальцями ліній, і щоразу казала:
— Тут є ти. І цього достатньо.

Коли книгу видали, я пішов у книгарню і побачив її на полиці. Моя робота. Мій малюнок. Мій підпис — маленький, але справжній. Я стояв перед тим стелажем, ніби перед дзеркалом, у якому вперше побачив себе не хлопчиком, а митцем.

Удома мама приготувала вечерю і поставила книгу поруч із тарілкою.
— Твій перший хліб, — усміхнулась вона. — І дуже смачний.

І я зрозумів: доросле життя — це не про гучні слова. Це про тихі вечори, де твої зусилля стають справжнім. Де мрії отримують форму. І колір. І зміст.

---