Віктор Суворов - Беру свої слова назад

на ній - 40-мм. На радянському «найзастарілішому» легкому танку Т-26 стояла більш потужна гармата. Крім того, «Матильда» могла йти тільки по рівній місцевості і скочуватися з гірочки. На підйом у неї не вистачало сил.

Жарт британських танкістів початкового періоду Другої світової війни: як назвати «Матильду» на вершині пагорба?

Відповідь: чудо!

Але британським генералам було не до жартів. Колони танків «Матильда» доводилося супроводжувати колонами тягачів, призначення яких - тягнути «Матильди» на підйомах. Всім, хто цим питанням цікавиться, настійно рекомендую книжку Fletcher D. The Great Tank Scandal: British Armour in the Second World War. London, HMSO, 1989.

Чи не кращим був і британський танк «Черчиль». Броня була потужною, майже як на радянських танках. Але різниця полягала в тому, що броньові плити радянських танків зварювали і виходила практично монолітна коробка. При цьому лінії швів були міцніші за саму броню. Британська технологія того часу до цього не дійшла. Тому на сталевий каркас з куточків заклепками кріпили сталеві листи, а до них на болтах пригвинчують броньові плити, які між собою нічим не з'єднувалися. Незважаючи на потужну броню, корпус був кволим. При досить сильних ударах броньові плити «тримали снаряд», але корпус розхитувався. А бувало, що броньові плити просто відвалювалися. Гармата «Черчилля», особливо на перших варіантах, була анекдотично немічною. І двигун теж. Вінстон Черчиль жартував: «У танка, що носить моє ім'я, недоліків більше, ніж у мене самого».

Рухатися під гору для «Черчиля» було стражданням.

До речі, це один з головних аргументів проти танків з важкою бронею. Розрахунки західних фахівців показували, що танк з протиснарядним бронюванням на пересіченій місцевості діяти не зможе. Що від нього користі, якщо він з гірочки котиться, а під гору його треба тягти на аркані?

Т-34 цим не страждав. "Мені дуже подобалася конструкція танка Т-34. Під час випробувань водій одного з цих танків повів машину до пагорба з дуже крутим схилом. Я стояв з Ворошиловом і бачив, як він занепокоївся.

– Куди ж він поліз? Адже машина зараз перевернеться. Ну хіба на таку крутизну можна на танку підійматися?

Ворошилов міцно, до болю стиснув моє плече і не зводив очей з машини.

А водій наполегливо піднімався вгору. У мене завмерло серце. Але ось останнє зусилля - і машина, подолавши крутий схил, на вершині. Всі зааплодували.

– Ось це чудово! - вигукнув Ворошилов, відпускаючи моє плече. - Жоден противник ніколи не буде чекати танкової атаки при таких кручах. Ну і молодці!..

У програму випробувань входило також подолання загороджень з надовбів - залізобетонних стовпів, вкопаних у землю, а також ровів і ряду інших перешкод.

Водій танка Т-34 зупинився перед одним із загороджень і не міг його подолати. Павлов підбіг до танка і сів на місце водія, розігнав машину і ластівкою перепурхнув через загороду" (В.С. Ємельянов. На порозі війни. С. 173-174).

У той час Павлов був начальником Автобронетанкового управління Червоної Армії. Йому можна було б за важелі й не сідати. Але танк Т-34 був його дітищем. Як і КВ, як і Т-40. Павлов міг керувати танком Т-34 краще за водіїв. Не простих водіїв, а професіоналів Центру випробувань бронетанкової техніки.

– 4 -

Коли говорять про творців танка Т-34, то на перше місце висувають головного конструктора Михайла Ілліча Кошкіна, а коли про творців КВ - Жозефа Яковича Котіна. Безперечно, і Котін, і Кошкін - видатні конструктори. Їх вклад у справу створення найкращих у світі танків не применшити, їх слави не відняти.

І все ж конструктор - це виконавець замовлення. Начебто інженер-будівельник. Якщо накажуть царський палац будувати, побудує палац. А якщо назавтра - п'ятиповерхові будинки на чотири під'їзди, то він буде будувати п'ятиповерхові будинки. Якщо замовлять споруду заввишки 500 метрів зі стометровою статуєю Леніна на вершині, що ж, буде копати котлован, укладати бетон, щоб одного дня в небі Москви Ленін-флюгер крутився на всі чотири боки. Так і з конструкторами танків. Якщо замовнику потрібні танки для ривка по автострадах, конструктори зроблять, що їм замовили. Якщо командуванню потрібні плаваючі танки, будуть плаваючі.

Подумаємо ось над чим. Одночасно, незалежно один від одного, в обстановці найсуворішої таємності були створені два танки - КВ і Т-34. Обидва прийняті на озброєння в один день - 19 грудня 1939 року. Один танк створювався в Ленінграді, інший - у Харкові. Один танк важкий, інший - середній. Конструктори консультуватися між собою не могли і не мали права.

Але обидва, і Котін, і Кошкін, незалежно один від одного повторили п'ять основних елементів, які і зробили їх танки кращими в світі. Обидва встановили довгоствольні 76-мм гармати. Обидва танки мали протиснарядне бронювання. Обидва мали один і той же дизельний двигун В-2 (тільки для важкого танка був використаний форсований варіант, а для середнього - звичайний). Обидва танка мали однакове компонування. Обидва мали низький питомий тиск на ґрунт завдяки використанню широких гусеничних стрічок. Збіги можна продовжувати. Але перше правило розвідки каже: якщо збігів більше двох, то це вже не збіги. Це система.

Котін створював важкий танк, Кошкін - середній. Але хтось їм ці танки замовив. Причому замовив в один і той же день і зажадав завершити роботу до одного і того ж терміну. Замовник мав абсолютно чітке уявлення про те, що йому потрібно. Незважаючи на те що важкий і середній танки мають різне призначення у війні, проектувалися різними колективами і будувалися на різних заводах, в конструкції обох машин проглядаються єдина логіка, єдиний почерк, єдиний погляд на речі.

Хто ж він, цей замовник?

«Вдивляючись в непроникний морок майбутньої війни, невідомий російський геній зумів у ньому розрізнити те, чого не побачив ніхто. Він створив танки саме для тих умов, які потім продиктувала війна». Так за рубежами нашої Батьківщини описують творця найкращих в