Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

вліво. Побачивши чудовиська, що летіли на них, дівчина спробувала закричати, крик завмер, так і не зумівши вирватися з полону страху. Ласті різко крутнув убік, даючи Тарку час на підготовку заклинання. Тварина вирішила не чекати, а відразу ж перейшла в атаку. Перший чорний клубок врізався в щит, вдаривши по ньому, немов ваговита каменюка. Від сильного удару дракон мотнув в сторону, Риль, зашипівши, почала нарощувати потужність. Тварина розгорнулася, заходячи на зручний кут атаки. Горизонт закрутився перед очима дівчини, а мозок в розгубленості відмовлявся визначати, де вода, а де небо. Шлунок підкотив до горла. Дракон почав активні маневри ухилення. Падіння змінювалося не менше різким підйомом вгору, а вже про петлі з бочками можна взагалі не говорити. Бій на драконі — абсолютно сумнівне задоволення. Від виду стрімкого наближення поверхні моря, Риль хотілося опинитися де завгодно, аби тільки не на спині лускатого.

Ласті явно знав про нового противника більше за бойових товаришів, інакше не носився б зараз, немов під хвіст ужалений. З такою швидкістю вони навіть на гонці не літали. Ставити запитання дівчина побоялася, що не час відволікати, а то впаде її бойовий товариш в штопор, із якого не вийде, увіткнувшись мордою в море. Ворога, звичайно, треба знати, але зараз це знання може і почекати. Риль поки самій не до питань, їй би вміст шлунка на місці втримати та з дракона не звалитися.

Черговий удар зжирає третину потужності щита. От же паскуда. Користується тим, що дракон більша мішень і в нього легше потрапити. Перший кидок Тарка пройшов даремно. «Ну ж, зберися!» Риль подумки побажала магу успіху, ще пару таких влучень, і вони втрьох вирушають за грань. Хоча як можна взагалі в когось влучити на такій швидкості, вона просто не уявляла.

Чи то її побажання зіграли свою роль, чи то маг пристосувався, але наступний кидок виявився результативним. Край павутини зачепив чорну тварюку, та сіпнулася, раз, другий і завмерла, зрозумівши, що спроби звільнитися призводять лише до зворотного результату. Ласті зайшов на розворот, щоб атакувати карохеда. Передчуття неприємностей, причому дуже великих, кольнуло серце Риль. Що зробив Тарк — вона так до кінця і не зрозуміла, просто в одну мить її щит отримав потрійну потужність, а в спину ударило чуже заклинання, смертельним холодом намагаючись дістатися до її серця. Дракон завиляв, як п'яний, але в повітрі втримався. Риль вже хотіла зітхнути з полегшенням, мовляв, пронесло, але раптовий тягар навалився на спину. «Тарк!» — паніка рвонула з підсвідомості, підриваючи здорові думки і перетворюючи їх в хаос. І тільки руки на автоматі виплітали нитки, прив'язуючи непритомного мага до своєї спини.

Вони нарешті розвернулися до тварі обличчям і мордою. Та, посірівши чи то від страху, чи то витративши всю чорноту на останнє заклинання, здутою кулькою тріпотіла в повітрі.

— Дай мені знищити цю гадину, — раптово попросила Риль, відчуваючи, як гнів хвилею піднімається знизу, затоплюючи розум. Руки вже тягнулися до поясу, вибираючи камінь побільше. Рубін — прекрасний вибір. Те, що треба, щоб відправити ворогові великий полум'яний привіт.

— Добре, — відгукнувся дракон, — я підстрахую.

По дузі вони зайшли на дистанцію вогню. Риль розмахнулася, вклавши в кидок всю злість, всю ненависть, весь біль за того, хто закрив їх від заклинання. Камінь краплею крові блиснув на сірому небі, розцвів вогненною квіткою. Дракон, відлетівши трохи подалі, випустив струмінь полум'я, мнучи квітку, перетворюючи її в вогняний вихор.

Чорний дракон, ледь ляскаючи втомленими крилами, завис в сірому небі, в його очах відбивалася вогняна петля, повисла в повітрі. Іскри золотими зірками падали вниз і гасли, не долетівши до поверхні моря. А на спині дракона, притулившись до його луски, сиділа бліда дівчина, в трохи задовгій чоловічий куртці. В її очах теж блищало полум'я. Привалившись до дівчини, напівлежав світловолосий маг, а в його спині чорніли три леза темряви.

— Ласті, — Риль жалібно схлипнула. З останньою іскрою, що впала в море, згасла ненависть, поступившись місцем страху. Від Ласті прийшла хвиля тепла і співчуття. Дракон акуратно, щоб не потривожити пораненого, заклав коло над скелями, повільно заходячи на посадку.

«Він не дихає? Не дихає!? Ні, не може бути! Ну, чому він тоді такий холодний?» Страх чіпкими лапками тримався за серце, а в голові роїлися думки одна гірша за іншу.

Сповзати з дракона, утримуючи чоловіка на спині — явно не жіноча справа. Риль охнула, коли гостре каміння врізалися їй в коліна. На ногах встояти вона не змогла і тепер рачки намагалася перевести дух, тихенько скавучачи від болю. Акуратно завалилась набік, уклавши мага, відпустила нитки. Уф, можна зітхнути. Поруч сів навпочіпки Ласті. Перевернув Тарка на живіт. Як Риль не збиралася з силами, але стримати схлип не змогла. Зі спини мага чорніли три леза: два встромлені в плечі, одне трохи нижче праворуч.

— Треба щось робити, — дівчина перевірила пульс. Слава Творцеві, він був, слабкий, але був! Вона простягла було руку, щоб витягти леза, але Ласті перехопили її долоню.

— Ні, приберемо їх — він стече кров'ю. Ні я, ні ти не володіємо цілительством. Кесті зараз зайнятий. Послаблювати загін не можна. Нам потрібно забратися звідси якомога швидше. Сили на межі. Не впевнений, що ми відіб'ємо ще одну атаку. І ваш цілитель не в тій формі, щоб з цим впоратися.

— Але ми не можемо його тут кинути, — Риль з відчаєм провела рукою по світлому волоссю Тарка, не помічаючи, як насупився дракон, як зло затанцювали вогники в його очах.

— Він такий тобі дорогий? — холодно кинув Ласті, насилу зберігаючи спокій.

— Так! — сльози покотилися по її обличчю, — він закрив мене, і тебе, між іншим. Якби не його захист, з таким подаруночком в лусці ти був би зараз не в найкращій формі.

Дракон помовчав. Усередині нього боролися два почуття — помститися, позбутися від суперника або допомогти… допомогти заради Риль. Що вибрати? Смерть в бою — гідний привід піти за межу. Чи має він право втручатися? Маг сам знав, на що йшов, коли пропонував допомогу. Загинути, закривши собою товаришів, що може бути почесніше? Так, він готовий назвати людину своїм бойовим товаришем, більше того, пробачити принизливий полон на очах у Риль і забути про плановану помсту, але…

Всі благі думки випарувалися при вигляді благаючих очей дівчини. Ні, він безумовно не хоче, щоб біль в цих прекрасних очах оселився надовго.

— Якщо ти допоможеш мені зафіксувати плетіння порталу, я відправлю мага в Гніздо. Його стан хоч і важкий, але стабільний. Пара годин у