Мiла Морес - Магія без пам'яті , Мiла Морес

Він зробив кілька кроків по кімнаті, щось промовив магічною мовою. У цей момент підкотила паніка, мені страшно настільки сильно, що на обох руках тремтять пальці. Я спробувала вхопитися за простирадло, щоб заспокоїти своє тіло, але не змогла зімкнути пальці, вони стали чужими, як і мої ноги.

Містер Нотрил перевернув мене, взяв на руки, і ми почали переміщатися. Рухалися довго, ніби заплутаним маршрутом. У мене трохи закружляла голова, добре, що під нею була опора у вигляді чоловічого плеча.

- Все буде добре, дівчинко моя, - він шепоче біля моєї скроні, трохи торкається губами шкіри.

Незабаром моє тіло опустилося на м'яке ліжко, але, де саме ми опинилися, я не зрозуміла. У ніс ударив приємний запах, ніби вся ця постіль залита запахом містера Нотрила.

- Сіріан! – мій викладач когось кличе. - Сіріан! Це терміново!

Навколо почувся рух, якісь голоси, моє тіло прикрила невагома тканина, після чого суворий чоловічий голос пролунав над ліжком. Голос мені незнайомий, а розібрати зовнішність того, хто говорить, взагалі неможливо. Я бачу, що в кімнаті все освітлено, наче вже ранок, але предмети перед очима розпливаються. Я лежу на животі, голова повернута вбік, дивлюся у плаваючу порожнечу.

- Все буде добре, Еліме, - каже незнайомий голос, - Сіріан все виправить.

- Але де ж він так довго?

- Не хвилюйся, зараз ніч. Він незабаром з'явиться.

Моєї голови торкнулася тепла чоловіча рука, містер Нотрил гладить моє волосся.

- Все добре, дівчинко моя, все добре, - каже ніжно, хоч його голос тремтить. - Скажи щось, Лаурі.

- Де ми? - Насилу ворушу язиком.

- У мене вдома.

- А хто говорив із вами?

- Це мій брат Калеан.

- Я ж зовсім гола, містере Нотрил.

- Я тебе вкрив, Лаурі, не хвилюйся, - знову гладить моє волосся, відчуваю поцілунок біля скроні.

- Хто такий Сіріан?

- Це наш лікар.

- Мене хтось вкусив, так? – веду очима назад, ніби намагаюся вказати на задню поверхню своїх ніг.

- Так, Лаурі, але Сіріан все виправить, потерпи трохи.

- Я нічого не відчуваю, містере Нотрил.

- Так і має бути. Я зв'язав твої відчуття заклинанням.

У кімнаті пожвавлення, чую ще один незнайомий голос, але цього разу каже чоловік похилого віку.

- Під сідницею, Сіріан.

З мене сповзло простирадло. Частина його залишилася на спині та частково на попі. Мене оглядає лікар, я продовжую нерухомо й мовчки лежати. Рука містера Нотрила періодично повертається до мого волосся. Він заспокійливо погладжує мене.

Відчула, як щось вислизнуло з моєї ноги, ніби довге щось було під шкірою. Відчуття мерзотні, але в той же час з мене ніби спали кайдани, здалося, що навіть клітини шкіри оновилися. Я полегшено зітхнула. Відчула, як легені наповнилися повітрям, ніби я взагалі не дихала. Ногам стало тепліше, пальці припинили деренчати. Поки лікар виконував свої маніпуляції, я зовсім прийшла в норму, але без команди вирішила не перевертатися і взагалі не рухатися.

- Еліме, їй зараз потрібна тепла ванна. І не залишай її саму найближчу півгодини. Кровоток відновиться, все прийде в норму, тепла вода розслабить тіло.

Незабаром ми залишилися вдвох. Містер Нотрил підняв мене і поніс на руках, як я зрозуміла, у санвузол. Величезна трикутна ванна із закругленими краями миттєво наповнилася водою, з нас обох зник одяг, і ми поринули у теплу воду. Містер Нотрил сів за моєю спиною, мої лопатки впираються йому в груди, він втягує запах мого волосся, руками охоплює мене за талію. Відчуваю, що він геть голий, як і я сама. Його ніжні руки погладжують моє тіло, наче змивають з нього втому.

- Пробач мені, Лаурі, - шепоче над вухом, - пробач, що раніше тобі не сказав. Я чекав, коли ти відчуєш магію призначення, коли ти полюбиш мене, - він гладить мої плечі, масажує їх, поливає водою, я вже повністю розслаблена, намагаюся забути відчуття, які зазнала до цього в присутності лікаря. Мене перекручує від думки, що в моєму тілі було щось живе та небезпечне.

- Що це було, містере Нотрил? Хто мене вкусив? - Набралася сміливості, щоб запитати.

- Це в'юн, молодий самець, - він притис мене до себе сильніше, ще трохи і мої кісточки почнуть хрустіти. - Добре, що не самка, їхні укуси смертельно небезпечні. Протиотруту потрібно ввести у перші дві хвилини після укусу.

- Ви мене роздавите, - все сказане про страшних самок проігнорувала.

- Ох, дівчинко моя, пробач мені, - хватка ослабла, продовжився водний масаж.

- Як він опинився в моєму ліжку?

- Я не знаю, Лаурі, але обов'язково з'ясую, хто підклав його тобі. Це був замах на твоє життя, і я так просто цього не залишу. Я вб'ю цього поганого виродка, - неприємно чути такий тон від урівноваженого викладача.

- Кого ви маєте на увазі?

- Рокса. Майже впевнений, що це він, більше нема кому.