Андре Моруа - Мистецтво і життя. Збірник
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
28
Тен Іпполіт (1828–1893), французький літературознавець, філософ, історик.
29
Франсуа Марі Аруе Вольтер (1694–1778). Романи і повісті
30
Ідеться про твір Монтеск’є «Персидські листи».
31
«Енциклопедія» — багатотомний словник (1751–1772), де викладено основні ідеї Просвітництва. Одним з його авторів був Вольтер.
32
Плавт Тіт Макцій (бл. 254–184 до н. е.), давньоримський комедіограф.
Менандр (бл. 342 — бл. 292 до н. е.), давньогрецький комедіограф.
33
Фрерон Елі (1718–1776), французький літературний критик, автор памфлетів проти Вольтера.
34
Парнелл Томас (1679–1718), англійський поет.
35
«Подорожі і пригоди трьох принців із Сарендипа» — збірка анонімних новел у дусі «Тисячі й однієї ночі».
36
З нічого (лат.).
37
Парі Гастон (1839–1903), французький літературознавець.
38
Ален (прим. автора).
39
«Діалоги про торгівлю зерном» — трактат італійського економіста і письменника Фернандо Галіані (1770).
40
Фаге Еміль (1847–1916), французький критик і літературознавець.
41
Помпадур Жанна Антуанетта Пуассон, маркіза де (1721–1764), фаворитка Людовіка XV.
42
Фома Аквінський (1227–1274), італійський філософ і теолог.
43
Бекон Френсіс (1561–1626), англійський філософ-матеріаліст.
44
Сен-Ламбер Жан Франсуа де (1716–1803), французький поет, близький до енциклопедистів.
45
Лейбніц Готфрід Вільгельм (1646–1716), німецький філософ-просвітитель, учений і громадський діяч.
46
Бенвіль Жак (1879–1936), французький історик і публіцист.
47
Жан-Жак Руссо (1712–1778). «Сповідь»
48
Фуше Жозеф (1759–1820), політичний діяч, міністр поліції за Наполеона І. У роки революції дворянські титули було скасовано, і титул герцога він одержав пізніше від Наполеона.
49
«Жіль Блаз» — «Історія Жіль Блаза з Сантільяни», роман французького письменника Алена-Рене Лесажа (1668–1747).
50
Геліогабал (Секст Барій Авіцій Бассіан, 204–222), римський імператор, правління якого позначалося занепадом моралі.
Порцій Катон Молодший (93–47 до н. е.), давньоримський політичний діяч, який уособлює доброчесності республіканського Риму.
51
Комічна опера Ж.-Ж. Руссо «Сільський чаклун».
52
Мається на увазі твір Ж.-Ж. Руссо «Еміль, або Про виховання».
53
Ермітаж — будинок у містечку Монморансі, де жив Ж.-Ж. Руссо.
54
Гійємен Анрі (1903), французький критик і літературознавець.
55
Грімм Мельхіор (1723–1807), німецький літературний критик, який жив у Парижі.
56
«Сповідання віри савойського вікарія» — частина твору Ж.-Ж. Руссо «Еміль, або Про виховання».
57
Моруа має на увазі твір Ж.-Ж. Руссо «Прогулянки самітного мрійника».
58
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848). «Замогильні записки»
59
Шатобріан був на державній службі, коли Наполеон Бонапарт був першим консулом республіки, і перейшов до політичної опозиції незадовго до того, як Наполеон став імператором.
60
Тібоде Альбер (1874–1936), французький літературознавець і критик.
61
Баррес Моріс (1862–1923), французький письменник і політичний діяч.
62
Мальзерб Кретьєн Гійом де Ламуаньйон де (1721–1794), ліберальний державний діяч, Віллель Жан-Батіст Гійом Жозеф, граф де (1773–1854); Поліньяк Жюль Огюст Арсан Марі де (1780–1847), консервативні політичні діячі, прем’єр-міністри Франції у часи Реставрації.
63
Шатобріан подав у відставку з дипломатичного поста на знак протесту проти жорстокої розправи — розстрілу за наказом Наполеона герцога Енгієнського, члена королівської родини, засудженого як політичного злочинця.
64
Адольф — герой однойменного роману французького письменника Бенжамена Констана (1767–1830), Оберман — герой однойменного роману французького письменника Етьєна де Сенанкура (1770–1844).
65
Мешасебе — стара назва штату Міссісіпі.
66
Буалев Рене (Рене Тардіво, 1867–1926), французький письменник.
67
Перікл (V ст. до н. е.), вождь афінської демократії; Аспазія, подруга Перікла, яка славилася своєю красою і розумом.
68
Фіваїда — місцевість у Верхньому Єгипті, де жили починаючи з III ст. н. е. християнські відлюдники.
69
Стендаль (Анрі Бейль, 1783–1842). «Червоне і чорне»
70
Лакло П'єр Амбруаз Франсуа Шодерло де (1741–1803), французький письменник, автор єдиного роману «Небезпечні зв’язки».
Кребільйон Клод-Проспер Жоліо де (старший, 1674–1762), французький драматург.
71
Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770–1831), німецький філософ, представник німецької класичної філософії, одного з теоретичних витоків марксизму.
72
Ідеться про рицарські романи і «Дон-Кіхота» М. Сервантеса.
73
Оноре де Бальзак (1799–1850). «Батько Горіо». «Цезар Бірото»
74
Деворанти — назва однієї з общин Підмайстрів, підпорядкованої колись великій співдружності містиків, заснованій християнами-ремісниками з метою відновлення Єрусалимського храму. У Бальзака в романі «Історія тринадцяти» — це таємна співдружність тринадцяти чоловік, романтичні пригоди яких описує автор.
75
З відповідною поправкою (лат.).
76
Балтасар Клаас — герой філософської повісті Бальзака «Пошуки абсолюту».
77
На Капітолії у Римі знаходились головні храми і будинок Сенату. З Тарпейської скелі, що була неподалік, скидали засуджених злочинців, і тих, хто зазіхав на владу, і був небезпечний для республіки.
78
Ідеться про роялістське повстання у Парижі 13 вандем’єра IV року республіки (5 жовтня 1795 р.).
79
Моньє Анрі (1799–1877), французький карикатурист і письменник-сатирик.
80
Альфред де Мюссе (1810–1857). Театр
81
Маріво П'єр Кар де Шамблен де (1688–1763), французький комедіограф.
82
Кларісса — героїня роману англійського письменника Семюеля Річардсона (1689–1761) «Кларісса, або Історія молодої леді».
83
Герцог Орлеанський Фердінанд Філіпп
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво і життя. Збірник», після закриття браузера.
